П'ЯДУН — ЕТИМОЛОГІЯ
п'яда́к «гусінь родини Geometridae» (ент.)
похідне утворення від п’ядь;
назва зумовлена тим, що ці гусениці, пересуваючись, підтягують задній кінець черевця, потім витягають тіло вперед і переносять точку опори знову на груди, ніби вимірюють довжину п’яддю (пор. р. землеме́р «п’ядун», лат. geоmetridae «п’ядуни», від gēometria «землемірне мистецтво, геометрія»);
р. пяде́ница, бр. пя́дзенік;
Фонетичні та словотвірні варіанти
п'ядени́ця
«тс.»
п'яду́н
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пя́дзенік | білоруська |
| geоmetridae | латинська |
| gēometria | латинська |
| землеме́р | російська |
| пяде́ница | російська |
| п'ядь | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України