ОБ'ЄДНУВАЧ — ЕТИМОЛОГІЯ
єде́н «один»
фонетично неприродні для східнослов’янських мов форми з початковим є- (ї-), відповідні до закономірних тут форм з о-, запозичені частково ще в давньоруський період із старослов’янської мови (форми з основою єдин-), а пізніше з польської і, можливо, словацької;
ряд похідних утворено вже на українському ґрунті від запозичених форм;
думка про нібито закономірне для східнослов’янських мов збереження початкового je перед складом з ь (Німчук ДБ VIII 44) не підтверджується фактами (пор. р. укр. одно́го́, р. ольха́, укр. вільха́ та ін.);
тлумачення [єди́н] як запозичення з польської мови (Richhardt 59) необ́грунтоване;
р. еди́ный, бр. е́днасць «єдність», ядна́ць «єднати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́єднач
«посередник, посланець»
до
«кожний, усі до одного»
еденъ
единъ
(1400)
єди́н
єдина́к
«єдиний син; старий дикий кабан, що живе одинаком; чернець Я»
єдине́ць
«єдиний син; чернець Я»
єди́ний
єдини́ти
єдини́ця
«одиниця; єдина дочка»
єди́ність
єдинкува́ти
«проривати грядки, кущі»
єди́нчик
«одинак»
єдинчу́к
«єдиний син»
єдна́
єдна́к
««однак»
єдна́кий
єдна́ковий
єдна́льний
єдна́нка
«примирення; винагорода за образу»
єдна́нщина
«примирення»
єдна́ти
єдна́ч
«примиритель»
єдне́
є́дність
єдно́
єдно́та
єдно́чити
з'є́днувач
іде́н
їдени́ця
«тс.»
їдина́читися
«товаришувати»
їдна́к
«тс.»
їдна́ковий
їднанки́
«тс.»
їдна́ти
не́єдниця
«незгода»
об'єдна́вчий
об'єдна́льний
об'єдна́льник
об'є́днання
об'єдна́нство
об'є́днувач
по́єден
«дехто»
поєди́ні
«насамоті»
поєди́нка
«одностволка»
поєди́нковий
«простий, одинарний»
поєди́нок
поєди́нцем
поєди́нці
поєди́нцю
поєди́нчий
«тс.»
поєдна́
«зрідка, поодинці»
поєдни́ця
«одиначка»
приє́днувальний
роз'єдна́льник
роз'є́днувальний
роз'є́днувач
уєдино
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| е́днасць «єдність» | білоруська |
| еди́ный | російська |
| ядна́ць «єднати» | українська |
| є- (ї-) | ? |
| о- | ? |
| єди́н | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України