НЕТОПЫРЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. netopyrь, пояснюване здебільшого як складне утворення з основ *neto- (‹ *nekto-), що пов’язується з *nokt- «ніч», і -руrь від кореня *per- «літати» (Mikl. EW 214; Преобр. І 603; Иванов ВСЯ ІІ 19; Ильинский РФВ 65, 226; Погодин Следы 216; Младенов 355; Vaillant Slavia 10, 678; Варбот 59);

такому поясненню суперечать деякі факти фонетичного і словотворчого характеру (Булаховський Вибр. пр. ІІІ 286);

заслуговує на увагу припущення (BrŠckner 361; Slavia 13, 279; Schuster-Šewc 1014–1015), що псл. netopyrь складається з ne «не», to «то» і pyrь «птах» (пор. схв. [pirac] «кажан») і означало первісно «то не птах» (пор. у зв’язку з цим назви рослин [нето́та] «плаун баранець», [нето́я] «аконіт»);

припускається також, що первісною була основа з псл. pъt- «птах», збережена в укр. [непоти́р] «кажан»;

викликає заперечення думка про запозичення цього загальнослов’янського слова з грецької мови (гр. νυκτόπτερος, Malinowski PF 1, 154), як і пов’язання його з р. топы́рить «настовбурчувати (пера)» (Berneker IF 10, 166);

р. нетопы́рь, др. нетопырь, п. nietoperz, niedoperz, [niedopyrz], ч. netopýr, слц. netopier, вл. njetopyr, нл. njedopyŕ, [njedopuŕ], полаб. netüpar «метелик», болг. [нетопи́р] «кажан», схв. нȅтопир, [netopjer, nadopir] «тс.; метелик», слн. netopír «кажан», [natopír, nadopér], стсл. нєтопырь «тс.»;

недостатньо переконливою є також гіпотеза про запозичення з тюркських мов – тат. башк. убыр «ненажера, відьма, злий дух» (Дмитриев ЛС III 33), тат. ubyr «міфологічна істота» (Радлов I 1782–1783), що пов’язувалося з upmak «ковтати» (Горяев 388; Преобр. I 64; Младенов 57; Mikl. TEl II 181, EW 374–375, проти Корш AfSlPh 9, 676–677);

реконструювалося також псл. *vъ-pěrъ як віддієслівне утворення від v-peřiti ‹ vrěpiti se «вчепитися», пов’язаного з ч. řеpík «реп’ях», слц. repit’ sa «чіплятися», оскільки упир вчіпляється, вгризається в жертву (Machek ESJČ 669; Holub–Lyer 497–498);

зіставлялося з р. пари́ть (Vaillant Slawia 10, 673–679), схв. пи́рати «дути» (Moszyński RО 12, 81), з ав. vyāmbura- «ворожий воді», дінд. ámby «вода» (Корш AfSlPh 9, 676–677);

висловлювалося також припущення про зв’язок кореня pyr- з *per- «літати», який вбачали в р. нетопырь «кажан», п. nietopyrz, nietopierz, схв. pirac «тс.» (Ильинский РФВ 65, 226; Brückner 594);

точним відповідником псл. *ǫpyrь є гр. ἄπυρος «неспалений» (Лукінова Сл. мовозн. 96–103);

похований без цього обряду мрець нібито обертався на упиря;

слово відбиває давню віру в очисну дію вогню і походить з часів, коли у слов’ян-язичників був обов’язковим обряд кремації;

утворене із заперечного префікса ǫ- і кореня pyr- «вогонь, жар; парити», що зберігся в укр. [пири́ти] «червоніти (від гніву)» Нед, р. [пы́рей] «припічок; загнітка» (Даль), п. perz (‹ pyr-) «жевріюче вугілля», [perzyć się] «червоніти (про небо)», ч. pýř «жар, розпечений попіл», póřiti se «червоніти», слц. pyrit’ sa «тс.», pyrenica «спалена солома», вл. pyrić «топити», нл. pyriś «тс.», схв. упи́рити «роздмухувати (вогонь)», слн. [zapíriti se] «почервоніти»;

псл. *ǫpyrь з первісним значенням «неспалений»;

р. упы́рь, бр. [у́пир, ву́пар], др. Упирь (ім’я), п. upiór, [wypiór], ст. upierz, ч. слц. upír, болг. [въпи́ръ, вепи́р], схв. ст. upir;