МЫЗА — ЕТИМОЛОГІЯ
ми́дза «морда, товсте обличчя»
неясне;
можливо, споріднене з дінд. múkham «паща, морда» (Фасмер III 24);
зіставляється також (ВеБ 278) з гр. μύξα «слиз», пов’язаним з μύσσομαι «сякаюся»;
р. [мыс] «голова риби; зяброва покришка», [мыса́ло] (лайл.) «обличчя», [мыса́лы] «вилиці, щелепи», бр. мы́за «морда», мы́са «тс.», м. муцка «морда, рило»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мазка́тий
«мордатий, пикатий»
ме́са
«рот»
ми́ґза
«тс.»
мидза́тий
«з відвислими щоками, мордатий»
ми́за
«морда, рило»
ми́зати
«торкатися мордою, лизати»
миза́тий
ми́зити
«дутися; надувати губи»
мизка́тий
«тс.»
ми́знути
«торкнутися мордою»
ми́зя
«дуже товсте обличчя»
(рлузл.)
ми́си
«морда тварини»
(мн.)
ми́цьо
«щоката дитина»
му́са
«морда корови»
нами́зитися
«надутися»
омиза́ти
«облизати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мы́за «морда» | білоруська |
| μύξα «слиз» | грецька |
| múkham «паща, морда» | давньоіндійська |
| муцка «морда, рило» | македонська |
| мыс «голова риби; зяброва покришка» | російська |
| мыса́ло «обличчя» (лайл.) | українська |
| мыса́лы «вилиці, щелепи» | українська |
| мы́са «тс.» | українська |
| μύσσομαι «сякаюся» | ? |
ми́за «заміська садиба (переважно в Прибалтиці)»
через посередництво російської мови запозичено з естонської;
ест. mōiz «двір; маєток» споріднене з водськ. mõiza, лів. moiz, фін. moisio «садиба, миза»;
р. бр. мы́за;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ми́зник
«влаеник або орендар мизи»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мы́за | білоруська |
| mōiz «двір; маєток» | естонська |
| moiz | лівська |
| мы́за | російська |
| moisio «садиба, миза» | фінська |
| mõiza | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України