МАРЫ — ЕТИМОЛОГІЯ
ма́ри «ноші для перенесення мерців»«ТС.»
очевидно, через посередництво польської і чеської мов запозичено з німецької;
нвн. Bahre «мари; труна», двн. bȃra «тс.» зводяться до пгерм. *bër- «нести», спорідненого з лат. fero «несу», гр. φέρω «тс.»;
звук м на місці б з’явився в чеській мові (пор. ч. ст. páry «мари»„ нл. bory «тс.») під впливом uměrati, mor;
припускається також безпосередній зв’язок з псл. mor- «мерти» (Трубачев ZfSl 3, 675; Schuster-Šewc 890);
р. бр. [ма́ры], п. вл. mary, ч. слц. máry;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ма́ре
«підвищення, на яке клали мерця»
мары
«мари»
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́ры | білоруська |
| mary | верхньолужицька |
| φέρω «тс.» | грецька |
| bȃra «тс.» | давньоверхньонімецька |
| fero «несу» | латинська |
| Bahre «мари; труна» | нововерхньонімецька |
| mary | польська |
| *bër- «нести» | прагерманська |
| mor- «мерти» | праслов’янська |
| ма́ры | російська |
| máry | словацька |
| máry | чеська |
| mor | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України