М'ЯТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
м'я́ти «тиснути, стискати»
р. мять, бр. мяць, др. мяти, п. miąć, ч. mnouti, ст. mieti, слц. mät’, болг. мъ́на «м’яти (льон, коноплі)», слн. méti «терти, м’яти», стсл. мѧти ;
іє. *men«топтати, стискати»;
гр. μάτεω «топчу», ірл. men «борошно»;
споріднене з лит. mìnti «топтати», лтс. mĩt «тс.», mῑne «місце, де місять глину», прус. mynix «дубильник, шкіряник»;
псл. męti «м’яти», віддалено пов’язане з *mękъ «м’який»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виминати
«робити м’яким, розминати»
відм'я́лити
«добре відлупцювати»
м'
«дубильник, шкіряник»
м'я́лиця
«м’ялка для льону і коноплі; [м’ята солома; бійка]»
м'я́лка
м'я́ло́
«макогін; [товкач Ж]; млява, нерішуча людина»
м'я́льник
«той, хто щось мне»
(спец.)
м'я́льниця
«ручний прилад для обробки шкіри»
м'я́тий
м'я́цкати
«м’яти, місити»
м'яч
«тс.»
м'я́чка
«варена м’ята картопля»
мнець
«кожум’яка»
(заст.)
мни́ха
«в’яла, неповоротка людина; товчена картопля Ва»
мни́хатись
«бути млявим, ледачим»
мну́ти
мну́шка
«товчена картопля»
мньоха
«тс.; млява людина»
мньо́хатись
«тс.»
мняк
«використана колісна мазь»
мня́лиця
«тс.»
мня́ти
«тс.»
наминати
«м’яти; натирати; бити; жадібно їсти»
намина́чка
«бійка, прочухан»
нами́нка
(вет.)(на шиї волів)
нерішуча людина»
прим'я́тина
«ум’ятина»
проми́нка
«розминка»
розми́нка
ум'я́тина
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мяць | білоруська |
| μάτεω «топчу» | грецька |
| мяти | давньоруська |
| *men «топтати, стискати» | індоєвропейська |
| men «борошно» | ірландська |
| mĩt «тс.» | латиська |
| mìnti «топтати» | литовська |
| miąć | польська |
| męti «м’яти» | праслов’янська |
| mynix «дубильник, шкіряник» | прусська |
| мять | російська |
| mät' | словацька |
| méti | словенська |
| мѧти | старослов’янська |
| mnouti | чеська |
| mieti | чеська |
| mῑne «місце, де місять глину» | ? |
| *mękъ «м’який» | ? |
м'я́та «Mentha L.» (бот.)
очевидно, через посередництво германських мов (гот. * minta, двн. minza, днн. minta) запозичено з латинської;
лат. ment(h)a, як і гр. μίνϑη, походить з якоїсь доіндоєвропейської мови середземноморського ареалу;
псл. męta, męty;
р. бр. мя́та, п. mięta, ч. máta, слц. mäta, вл. mjatej, нл. mjetwej, болг. ме́тва, схв. мȅтва, слн. méta, métva, стсл. мѧта, мѧтва;
Фонетичні та словотвірні варіанти
м'я́тва
м'я́тка
«тс.»
м'я́тний
мня́та
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мя́та | білоруська |
| ме́тва | болгарська |
| mjatej | верхньолужицька |
| μίνϑη | грецька |
| ment(h)a | латинська |
| mjetwej | нижньолужицька |
| mięta | польська |
| męta | праслов’янська |
| мя́та | російська |
| мȅтва | сербохорватська |
| mäta | словацька |
| méta | словенська |
| métva | словенська |
| мѧта | старослов’янська |
| мѧтва | українська |
| máta | чеська |
| męty | ? |
ма́точник «м’яточник чорний, Ballota nigra L.; котяча м’ята гола, Nepeta nuda» (бот.)
походження болгарського відповідника не зовсім ясне;
результат видозміни форм м’я́точник, м’я́та (котяча) «тс.», зближених з основою ма́тка;
болг. гръцка ма́точина «котяча м’ята паннонська, Nepeta pannonica L.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гръцка «котяча м’ята паннонська, Nepeta pannonica L.» | болгарська |
| м'я́точник | ? |
| м'я́та «тс.» (котяча) | ? |
| ма́тка | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України