М'ЯКОМУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
м'яки́й
іє. *men(e)k- «давити; м’який»;
псл. mękъkъ (męgъkъ) «м’який», первісно зменш. від *mękъ (*męgъ) «тс.», пов’язаного чергуванням голосних з mǫka «борошно»;
споріднене з лит. mìnkštas «м’який», mìnkyti «м’яти, місити», лте. mìnksts «м’який», гр. μάσσω (пас. μαγήναι) «місити», двн. mengen «мішати»;
р. мя́гкий, бр. мя́ккі, др. мягкый, мягъкъ, мякъкъ, п. miękki, ч. měkký, слц. mäkký, вл. mjechki, нл. měki, полаб. mąťĕ, болр. м. мек, схв. мек, слн. mehák, mêhek, стсл. мѧкъкъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ві́дм'як
«відлига»
зам
«зробитися в’ялим, флегматичним»
зм'я́кшувальний
м
«м’якість»
([мнякота́)]
м'яге́нький
м'ягки́й
м'ягкили́нє
м'яго́ненький
м'ягча́ти
«м’якшати»
м'ягчи́ти
«м’якшити»«тс.»
м'ягша́ти
«тс.»
м'яке́нький
м'яки́на
«полова»
(мняки́на)]
м'яки́ни
«просяна полова»
(мняки́ни)] Ж
м'яки́ш
«оброблене поле; м’якуш»
(мняки́ш)] Ж
м'я́кість
м'я́кіть
«все м’яке; м’якоть»
(мнякіть)] Ж
м'я́кнути
м'я́кота
«м’якуш у м’ясі; литка ВеНЗн»
(мня́кота)]
м'я́коть
м'якува́тий
м'якуни́ «молюски»
м'я́ку́ш
«м’яка частина тіла; підшкірна частина плоду»
м'яку́шка
«м’яка частина хліба»
м'я́кшати
м'якши́льне
(мед.)
м'якши́льний
м'якши́ти
мекели́вини
«тс.»
мекели́ни
мняки́й
мняку́шка
«тс. (Me); литка ДзАтл II»
мнятки́й
«м’який»«тс.»
обм'я́клий
одм'як
«відлига»
о́дм'яч
«тс.»
по́м'як
«відлига»
пом'я́кшувальний
помня́к
помня́ч
«тс.»
розм'я́кшувальний
ум'якні́ти
«стати м’яким»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мя́ккі | білоруська |
| mjechki | верхньолужицька |
| μάσσω «місити» (пас. μαγήναι) | грецька |
| mengen «мішати» | давньоверхньонімецька |
| мягкый | давньоруська |
| *men(e)k- «давити; м’який» | індоєвропейська |
| mìnkštas «м’який» | литовська |
| мек | македонська |
| měki | нижньолужицька |
| mąťĕ | полабська |
| miękki | польська |
| mękъkъ «м’який» (męgъkъ) | праслов’янська |
| мя́гкий | російська |
| мек | сербохорватська |
| mäkký | словацька |
| mehák | словенська |
| mêhek | словенська |
| мѧкъкъ | старослов’янська |
| мягъкъ | українська |
| мякъкъ | українська |
| měkký | чеська |
| від *mękъ «тс.» (*męgъ) | ? |
| mǫka «борошно» | ? |
| mìnkyti «м’яти, місити» | ? |
| mìnksts «м’який» | ? |
| мек | ? |
м'я́ґати «м’яти, місити»
очевидно, запозичення з словацької мови;
слц. miagať «давити, тиснути», [mňagať] «тс.» пов’язане з mäkký «м’який», що відповідає укр. м’яки́й (пор. р. [мя́кать] «м’яти»);
припускається також, що слц. miagat’ виникло в результаті контамінації mäk(‹*męk-) з mágat’ «давити», яке вважається спорідненим з гр. μαγεύς «той, хто давить», μαγίς «те, що давить» (Machek ESJČ 347);
Фонетичні та словотвірні варіанти
м'яґу́дзити
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| μαγεύς «той, хто давить» | грецька |
| miagať «давити, тиснути» | словацька |
| miagat' «давити» виникло в результаті контамінації mäk(‹*męk-) з mágat’ | словацька |
| м'яки́й (пор. р. [мя́кать] «м’яти») | українська |
| mňagať «тс.» | ? |
| mäkký «м’який» | ? |
| μαγίς «те, що давить» | ? |
м'я́ку́ш «перстач гусячий, гусяча лапка, Potentilla anserina L.» (бот.)
похідне утворення від м’яки́й;
назва зумовлена, очевидно, тим, що листя рослини м’яке, знизу шовковисте;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мняку́ш
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| м'яки́й | ? |
| назва | ? |
м'я́чка «рогіз широколистий, Typha latifolia» (бот.)
похідне утворення від м’яки́й;
назва зумовлена, очевидно, тим, що рослина має м’які суцвіття, з яких одержують пух;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| м'яки́й | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України