ЛЮБЫ — ЕТИМОЛОГІЯ

Любо́в (жіноче ім’я)

р. Любо́вь, бр. Любо́ў, болг. Любо́вр.), Лю́ба, схв. Љýба, слн. Ljubica, цсл. Любовь, стсл. Любы,– утворена на основі стсл. любы «любов» (пов’язаного з любити «любити») і успадкована з церковнослов’янської мови калька грецького власного жіночого імені ’Αγάπη «Агапія», утвореного на основі загальної назви гр. ’αγάπη «любов»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Люб (1627)
Лю́ба
Люби́на
Лю́бка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Любо́ў білоруська
Любо́вр.) болгарська
Лю́ба болгарська
'αγάπη «любов» грецька
'Αγάπη грецька
Любо́вь російська
Љýба сербохорватська
Ljubica словенська
Любы «любов»«любити»«Агапія» (пов’язаного з любити ) старослов’янська
любы «любов»«любити»«Агапія» (пов’язаного з любити ) старослов’янська
любити старослов’янська
Любовь ?

пере́люб

запозичено в давньоруську мову зі старослов’янської;
стсл. прѣлюбы «перелюб» за допомогою префікса прѣ- утворено від любы «любов»;
др. прѣлюбы, м. прељуб, прељуба, схв. пре́љуб, пре̏љуба;
Фонетичні та словотвірні варіанти

перелю́бець
пере́любки «перелюб»
перелю́бний
перелю́бник
перелю́бниця
перелю́бство
перелю́бствувати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
прѣлюбы давньоруська
прељуб македонська
прељуба македонська
пре́љуб сербохорватська
пре̏љуба сербохорватська
прѣлюбы «перелюб» старослов’янська
любы «любов» старослов’янська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України