КУР'ЄР — ЕТИМОЛОГІЯ
кур'є́р «посильний; особа для роз’їздів із спішним дорученням»
запозичене з французької мови (через російську і через польську);
фр. courrier «гонець, кур’єр» походить, очевидно, від іт. corriere «тс.», успадкованого з латинської мови;
слат. currerius є похідним від лат. curro, currere «біжу, поспішаю»;
р. курье́р, бр. кур’є́р, п. kurier, ч. kurýr, слц. kuriér, вл. kurěr, болг. курие́р, м. курир, схв. курир, слн. kurír;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кур'є́р | білоруська |
| курие́р | болгарська |
| kurěr | верхньолужицька |
| corriere «тс.» | італійська |
| curro | латинська |
| курир | македонська |
| kurier | польська |
| курье́р | російська |
| курир | сербохорватська |
| currerius | середньолатинська |
| kuriér | словацька |
| kurír | словенська |
| courrier «гонець, кур’єр» | французька |
| kurýr | чеська |
| currere «біжу, поспішаю» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України