КАРТАВЫЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
карта́ти
запозичення з польської мови;
п. [kartać] «намовляти», karcić «дорікати, картати» споріднене з болг. къ́ртя «відламую», схв. ст. kr̀titi «мучити, ламати», можливо, також слн. zakrtíti «строго наказати, доручити», р. карта́вый «гаркавий», сболг. крътѣниѥ «кувікання»;
може бути зведене до псл. *kъr̥titi «говорити; говорити неприємним голосом», очевидно, повʼязаного з *korťъ, *kortъkъ, укр. коро́ткий;
споріднене з дінд. kīrtayati «говорить»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
корта́ти
«картати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| къ́ртя «відламую» | болгарська |
| kīrtayati «говорить» | давньоіндійська |
| kartać «намовляти» | польська |
| karcić «дорікати, картати» | польська |
| *k<SUP>ъ</SUP>r̥titi «говорити; говорити неприємним голосом» | праслов’янська |
| *korťъ | праслов’янська |
| *kortъkъ | праслов’янська |
| карта́вый «гаркавий» | російська |
| kr̀titi «мучити, ламати» (ст.) | сербохорватська |
| крътѣниѥ «кувікання» | середньоболгарська |
| zakrtíti «строго наказати, доручити» | словенська |
| коро́ткий | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України