ЗВ'ЯЗКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
в'яза́ти
псл. vęzati;
основа vęz-, очевидно, є результатом контамінації коренів *ǫz- ‹ іє. *angh(пор. стсл. ѫзъкъ «вузький», гр. γχω «зв’язую», лат. ango «звужую») і іє. ergh- (стсл. от-връзѫ «розкрию, відчиню», др. верзати «в’язати», лит. veržti «стягувати, стискати, давити»);
можливо, споріднене з прус. winsus «шия», вірм. viz «тс.»;
менш імовірними є припущення про схрещення *ęzati і *vьrzati (Meillet MSL 8, 236; Études 215) і про зв’язок з лит. výžti «вити, плести» (Machek ESJČ 679) або з гот. windan «вити» та про вплив з боку *ǫza «узи»(Брандт РФВ 22, 115);
р. вязать, бр. вяза́ць, др. вязати, п. wiązać, ч. vázati, слц. viazať, вл. wiazać, нл. wjezaś, болг. ве́жа, м. везе «вишиває», схв. ве́зати, слн. vézati, стсл. ВѦЗАТИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
в'я́жучий
в'яза́лець
«в’язальник»
в'яза́льний
в'яза́льник
в'яза́льце
(бот.)
в'язан
«жмутик, букет»
(ь)
в'я́занка
в'язба́
«ув’язнення»
в'я́зень
в'язи́
«в’язь у санях»
в'я́зи
(анат.)
в'язи́ла
«кайдани»
(заст.)
в'язи́ля
«в’язальниця»
в'я́зи́стий
«товстошиїй»
в'язі́вка
«витка рослина, хміль, березка і под.»
в'язі́й
в'я́зі́ль
«зв’язка»
в'язі́льник
«тс.»
в'язі́льниця
«в’язальниця»
в'я́зка
в'я́зки́й
в'язкува́тий
в'я́зло
«все, чим можна в’язати»
в'язни́й
«шийний»
в'я́зник
«в’язень»
в'язни́ти
«ув’язнювати»«зв’язка Ж; зав’язь»
в'язни́ця
в'язни́чний
в'я́знути
в'я́зня
«в’язниця»
в'я́зо́к
«зв’язок (різні частини воза, саней, човна, корзини); хребець»
в'язу́ра
«велика в’язка»
в'язу́чий
в'язь
«зав’язь; старовинний вид письма; зв’язок (мех.); [капиця Л]»
в'я́зьмо
«перевесло»
за́в'я́зка
за́в'язь
зв'я́зка
зв'язкі́вець
зв'я́зний
зв'язо́к
зв'язь
зобов'яза́ти
нав'я́зкуватий
нав'я́зливий
на́в'язь
«настирливість»
обв'я́зка
обв'я́зувальний
обов'язко́вий
обо́в'язок
обов'я́зувальник
пере́в'яз
перев'я́зка
перев'язкува́тий
«з перехватом посередині»
(про посуд)
перев'я́зник
перев'я́зочна
перев'я́зочний
пере́в'язь
підв'я́зка
підв'я́зувальний
пі́дв'язь
«місце, де балка запускається в стовп, що її підтримує»
(теслярське)
прав'я́зливий
при́в'я́зка
прив'язни́й
прив'язник
при́в'язок
при́в'язь
про́в'язь
«середня частина рибальської сітки»
розв'я́зка
розв'я́зний
ро́зв'язо́к
ро́зв'язь
у́в'я́зка
ув'язливий
ув'я́знений
ув'я́знення
ув'я́знювати
у́в'язь
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вяза́ць | білоруська |
| ве́жа | болгарська |
| wiazać | верхньолужицька |
| viz «тс.» | вірменська |
| windan «вити» | готська |
| вязати | давньоруська |
| ѫзъкъ , гр. γχω , лат. ango «вузький»«зв’язую»«звужую» | індоєвропейська |
| ergh- (стсл. от-връзѫ «розкрию, відчиню», др. верзати «в’язати», лит. ve$ržti «стягувати, стискати, давити») | індоєвропейська |
| výžti «вити, плести» | литовська |
| везе «вишиває» | македонська |
| wjezaś | нижньолужицька |
| wiązać | польська |
| vęzati | праслов’янська |
| winsus «шия» | прусська |
| вязать | російська |
| ве́зати | сербохорватська |
| viazať | словацька |
| vézati | словенська |
| ѫзъкъ , гр. γχω , лат. ango «вузький»«зв’язую»«звужую» | старослов’янська |
| ВѦЗАТИ | старослов’янська |
| vázati | чеська |
| vęz- | ? |
| *ǫz- | ? |
| ѫзъкъ , гр. γχω , лат. ango «вузький»«зв’язую»«звужую» | ? |
| *ęzati | ? |
| *ǫza «узи» | ? |
кози́р «масть гральних карт, яка оголошується старшою, такою, що б’є (покриває) карти інших мастей; [спритна, брава людина; картуз; пристрій у санях для захисту від снігу і бруду Я]»«козирна карта; [картуз, шапка з козирком]»
очевидно, псл. (пн.) kozyrь (kozyra) «щит (з козячої шкіри)», похідне від назви тварини koza «коза»;
картярське значення розвинулось через проміжну семантику «те, що покриває (інші карти)»;
пор. зв’язок гр. αἰγίς «козяча шкура; плащ; щит Зевса або Афіни» з aἴg «коза» (Frisk І 32);
пор. ч. [koz(l)ub] «дашок над фронтоном; дашок над комином у хаті»;
спроби пов’язання з р. каза́ться, з тур. koz «козир; горіх» (Шанский ЭСРЯ II 8, 188–189; Bern. І 380; Mikl. TEI I 335), з нім. Kaiser «кайзер» (Korsch AfSlPh 9, 512) менш переконливі;
р. ко́зырь «старша масть у картах; [франт, ферт; спритна, моторна, смілива людина, молодець, хват; козирок; кашкет, картуз; головки саней, загнуті наверх; сани з критим задком; піддашок над дверима; пришва взуття]; (ст.) високий стоячий комір», [ко́зора] «старша масть», козырёк «козирок; дашок (над окопом)», [козы́рки́] «легкі сани з щитами, що захищають від снігу», [козырьки́] «крила у саней; сани з козирками», бр. ко́зыp «старша масть», казыро́к «козирок», п. kozera «старша масть; (заст.) важлива причина», [kozer] «старша масть», ст. kozyr, kozyrа «тс.», [kozyrek] «козирок», ч. kozera «старша масть», kozyrа (з п.), kozyř (з р.) «тс.», болг. заст. ко́зир «тс.», козирка́ «козирок» (з р.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
безкози́рка
козири́тися
«триматися помолодецькому, бадьоритися, хизуватися; поповнюватися козирними картами»
кози́рки́
«легкі виїзні сани»
кози́ро́к
«щиток головного убору над чолом; щиток для захисту очей без головного убору; дашок, піддашок; [картуз, кашкет]»
кози́рство
«великі карти; сила, вплив, багатство Я»
козирьо́к
«пристрій у санях для захисту від снігу і бруду»
козиря́ти
«ходити з козирної карти; виставляти щось як свою перевагу; хвалитися, чванитися чимось; [брутально лаятися Я]; вітати по-військовому, прикладаючи руку до козирка»
козиря́ччя
«козирні карти»
козі́р
«щиток для захисту очей на військовому кашкеті, ківері»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́зыp «старша масть» | білоруська |
| ко́зир «тс.» | болгарська |
| αἰγίς «козяча шкура; плащ; щит Зевса або Афіни» | грецька |
| Kaiser «кайзер» | німецька |
| kozera «старша масть; (заст.) важлива причина» | польська |
| kozyrь «щит (з козячої шкіри)» (пн.)(kozyra) | праслов’янська |
| каза́ться | російська |
| ко́зырь «старша масть у картах; [франт, ферт; спритна, моторна, смілива людина, молодець, хват; козирок; кашкет, картуз; головки саней, загнуті наверх; сани з критим задком; піддашок над дверима; пришва взуття]; (ст.) високий стоячий комір» | російська |
| koz «козир; горіх» | турецька |
| ко́зора «старша масть» | українська |
| козырёк «козирок; дашок (над окопом)» | українська |
| козы́рки́ «легкі сани з щитами, що захищають від снігу» | українська |
| козырьки́ «крила у саней; сани з козирками» | українська |
| казыро́к «козирок» | українська |
| kozer «старша масть» | українська |
| kozyrek «козирок» | українська |
| козирка́ «козирок» (з р.) | українська |
| koz(l)ub «дашок над фронтоном; дашок над комином у хаті» | чеська |
| kozera «старша масть»«тс.» (з п.), kozyř (з р.) | чеська |
| kozyrа «старша масть»«тс.» (з п.), kozyř (з р.) | чеська |
| koza «коза» | ? |
| семантику «те, що покриває (інші карти)» | ? |
| зв'язок | ? |
| aἴg «коза» | ? |
| koz(l)ub «дашок над фронтоном; дашок над комином у хаті» | ? |
| kozyr «тс.» | ? |
| kozyrа «тс.» | ? |
| ко́зир «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України