ДО- — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. do «тс.»;

споріднене з лтс. [da] (прийменник), лит. [da-] (дієслівний перфективний префікс), проте не виключається можливість запозичення останніх із слов’янських мов (Sławski І 150; Trautmann 42; Endzelin Lettische Grammatik 449–450);

відповідає лат. -do в endo «в», а також гр. -δε (енклітика, що вказує напрям, пор. οἴκαδε «додому»), ав. -da (енклітика з тим самим значенням) і далі дангл. to, англ. to, двн. zuo, нвн. zu, ірл. do;

іє. *do (de), пов’язане з займенниковим коренем *do, що відбився також у псл. da, укр. да (сполучник, частка);

р. др. болг. м. схв. до, до-, бр. да, да-, п. ч. слц. вл. нл. слн. do, do-, стсл. до, до-;

пов’язане з стеме́нний «достеменний»;

не- тут вжите як підсилювальна частка, синонімічна префіксові до-;

пор. достеме́нний;