ДЕВ'ЯТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
де́в'ять
псл. *devętь, утворене від порядкового *devętъ «дев’ ятий»;
менш імовірно, що -tь в псл. *devętь продовжує іє. *-tis, як у дінд. navatíḥ «дев’яносто», ав. nawaiti- «тс.», дісл. пīund «дев’ять», гр. ἐννεάς «тс.» (Trautmann 198; Torp 295; Фасмер І 493);
р. де́вять, бр. дзе́вяць, др. девять, п. dziewięć, ч. devět, слц. deväť, вл. dźewjeć, нл. źeẃeś, полаб. divǫt, болг. м. дéвет, схв. дȅвēт, слн. devét, стсл. девѧть;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
nawaiti- «тс.» | авестійська |
дзе́вяць | білоруська |
дéвет | болгарська |
dźewjeć | верхньолужицька |
ἐννεάς «тс.» | грецька |
navatíḥ «дев’яносто» | давньоіндійська |
пīund «дев’ять» | давньоісландська |
девять | давньоруська |
*-tis | індоєвропейська |
дéвет | македонська |
źeẃeś | нижньолужицька |
divǫt | полабська |
dziewięć | польська |
*devętь | праслов’янська |
*devętь | праслов’янська |
де́вять | російська |
дȅвēт | сербохорватська |
deväť | словацька |
devét | словенська |
девѧть | старослов’янська |
devět | чеська |
*devętъ «дев’ ятий» | ? |
-tь | ? |
дев'ятсо́т
слово виникло в українській мові із словосполучення дев’ять сот, пор. стсл. девѧть сътъ та аналогічні сполучення в деяких сучасних слов’янських мовах;
форма com (sъtъ) була родовим відмінком множини від sъto «сто»;
р. девятьсо́т, бр. дзевяцьсот, п. dziewięćset, ч. devět set, слц. deväťsto, вл. dźewjeć stow, нл. źeẃeś stow, болг. де́ветстотин, м. деветстотини, схв. дȅвēmсmȍmūнā, дȅветсто, слн. devétsto;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дев'ятсо́тий
дев'ятсо́тний
дев'ятьсо́т
девятcom
(XIV ст.)
див'ятсто́
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
дзевяцьсот | білоруська |
де́ветстотин | болгарська |
dźewjeć stow | верхньолужицька |
деветстотини | македонська |
źeẃeś stow | нижньолужицька |
dziewięćset | польська |
девятьсо́т | російська |
дȅвēmсmȍmūнā | сербохорватська |
deväťsto | словацька |
devétsto | словенська |
дȅветсто | українська |
devět set | чеська |
дев'ять | ? |
сот | ? |
девѧть | ? |
девѧть | ? |
com «сто» (sъtъ) | ? |
но́на «дев’ятий ступінь у гамі; строфа з дев’яти рядків» (муз., літ.)
лат. nōna «дев’ята» є формою жін. р. до nōnus (‹ *novenos) «дев’ятий», похідного від novem «дев’ять», спорідненого з дінд. náva, гр. έννέα, двн. гот. niun, лит. devynì, псл. *devętь (‹ *nev-) «тс.», укр. де́в’ять;
запозичення з латинської мови;
р. бр. болг. но́на, п. ч. вл. nona, слц. слн. nóna, схв. нȍна;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
но́на | білоруська |
но́на | болгарська |
nona | верхньолужицька |
niun | готська |
έννέα | грецька |
niun | давньоверхньонімецька |
náva | давньоіндійська |
nōna «дев’ята» | латинська |
до nōnus «дев’ятий» (‹ *novenos) | латинська |
*novenos «дев’ятий» (‹ *novenos) | латинська |
novem «дев’ять» | латинська |
devynì | литовська |
nona | польська |
*devętь «тс.» (‹ *nev-) | праслов’янська |
*nev- | російська |
но́на | російська |
нȍна | сербохорватська |
nóna | словацька |
nóna | словенська |
де́в'ять | українська |
nona | чеська |
дев'я́тий
псл. devętъ ‹ *devьn-tos;
споріднене з лит. deviñtas, лтс. devîts, devîtais, прус. newīnts, гот. niunda, гр. ἔνατος, ἔννατος, іон. εἴνατος, які зводяться до іє. *neuṇ-to-, що становить поширення формантом -to- основи *neuṇ-, засвідченої в лат. novem «дев’ять», дінд. náva, гр. ἐννέα, гот. niun, тох. ñu, вірм. inn «тс.», а також на слов’янському ґрунті, як гадають, у словах дев’яно́сто, дев’яси́л, др. Девягорескъ;
припускається, що іє. *neuṇ- пов’язане з *neu-os «новий»: коли рахунок вівся четвірками, з дев’яти починалася нова четвірка після двох перших;
звук d на початку основи в праслов’янській та в балтійських мовах з’явився в результаті дисиміляції n – n ›d – n (Schulze Kl. Sehr. 58; KZ 42, 27; Эндзелин СБЭ 88) або під впливом наступного desętъ (Persson Beitr. 504; Meйe ОЯ 31);
р. девя́тый, бр. дзевя́ты, др. девятыи, п. dziewiąty, ч. devátý, слц. deviaty, вл. dźewjaty, нл. źewety, полаб. dívǫtê, болг. деве́ти, м. деветти, схв. дèвēтū, слн. dēvĕti, стсл. девѧтыи, девѧта;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дев'ятери́к
дев'ятерико́вий
дев'яте́рни́й
де́в'ятеро
дев'яти́ни
«поминки на дев’ятий день після смерті»
дев'яти́нний
дев'яті́рко
«дев’ятеро»
дев'я́тка
дев'я́тник
«дев’я́тий четвер після великодня»
дев'я́тня
«бердо на дев’ять пасом»
дев'я́ту́ха
«гречка, посіяна на дев’ятому тижні після великодня»
уде́в'ятеро
удев'ятьо́х
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
дзевя́ты | білоруська |
деве́ти | болгарська |
dźewjaty | верхньолужицька |
inn «тс.» | вірменська |
niunda | готська |
niun | готська |
ἔνατος | грецька |
ἐννέα | грецька |
náva | давньоіндійська |
Девягорескъ | давньоруська |
девятыи | давньоруська |
*neuṇ-to- | індоєвропейська |
*neuṇ- пов'язане з *neu-os «новий» | індоєвропейська |
εἴνατος | іонійський |
novem «дев’ять» | латинська |
devîts | латиська |
deviñtas | литовська |
деветти | македонська |
źewety | нижньолужицька |
dívǫtê | полабська |
dziewiąty | польська |
devętъ | праслов’янська |
newīnts | прусська |
девя́тый | російська |
дèвēтū | сербохорватська |
deviaty | словацька |
dēvĕti | словенська |
девѧтыи | старослов’янська |
девѧта | українська |
devátý | чеська |
devîtais | ? |
ἔννατος | ? |
-to- | ? |
ñu | ? |
дев'яно́сто | ? |
дев'яси́л | ? |
дев'яти | ? |
desętъ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України