ДЕВ'ЯТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

де́в'ять

псл. *devętь, утворене від порядкового *devętъ «дев’ ятий»;
менш імовірно, що -tь в псл. *devętь продовжує іє. *-tis, як у дінд. navatíḥ «дев’яносто», ав. nawaiti- «тс.», дісл. пīund «дев’ять», гр. ἐννεάς «тс.» (Trautmann 198; Torp 295; Фасмер І 493);
р. де́вять, бр. дзе́вяць, др. девять, п. dziewięć, ч. devět, слц. deväť, вл. dźewjeć, нл. źeẃeś, полаб. divǫt, болг. м. дéвет, схв. дȅвēт, слн. devét, стсл. девѧть;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
nawaiti- «тс.» авестійська
дзе́вяць білоруська
дéвет болгарська
dźewjeć верхньолужицька
ἐννεάς «тс.» грецька
navatíḥ «дев’яносто» давньоіндійська
пīund «дев’ять» давньоісландська
девять давньоруська
*-tis індоєвропейська
дéвет македонська
źeẃeś нижньолужицька
divǫt полабська
dziewięć польська
*devętь праслов’янська
*devętь праслов’янська
де́вять російська
дȅвēт сербохорватська
deväť словацька
devét словенська
девѧть старослов’янська
devět чеська
*devętъ «дев’ ятий» ?
-tь ?

дев'ятсо́т

слово виникло в українській мові із словосполучення дев’ять сот, пор. стсл. девѧть сътъ та аналогічні сполучення в деяких сучасних слов’янських мовах;
форма com (sъtъ) була родовим відмінком множини від sъto «сто»;
р. девятьсо́т, бр. дзевяцьсот, п. dziewięćset, ч. devět set, слц. deväťsto, вл. dźewjeć stow, нл. źeẃeś stow, болг. де́ветстотин, м. деветстотини, схв. дȅвēmсmȍmūнā, дȅветсто, слн. devétsto;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дев'ятсо́тий
дев'ятсо́тний
дев'ятьсо́т
девятcom (XIV ст.)
див'ятсто́
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзевяцьсот білоруська
де́ветстотин болгарська
dźewjeć stow верхньолужицька
деветстотини македонська
źeẃeś stow нижньолужицька
dziewięćset польська
девятьсо́т російська
дȅвēmсmȍmūнā сербохорватська
deväťsto словацька
devétsto словенська
дȅветсто українська
devět set чеська
дев'ять ?
сот ?
девѧть ?
девѧть ?
com «сто» (sъtъ) ?

но́на «дев’ятий ступінь у гамі; строфа з дев’яти рядків» (муз., літ.)

лат. nōna «дев’ята» є формою жін. р. до nōnus (‹ *novenos) «дев’ятий», похідного від novem «дев’ять», спорідненого з дінд. náva, гр. έννέα, двн. гот. niun, лит. devynì, псл. *devętь (‹ *nev-) «тс.», укр. де́в’ять;
запозичення з латинської мови;
р. бр. болг. но́на, п. ч. вл. nona, слц. слн. nóna, схв. нȍна;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
но́на білоруська
но́на болгарська
nona верхньолужицька
niun готська
έννέα грецька
niun давньоверхньонімецька
náva давньоіндійська
nōna «дев’ята» латинська
до nōnus «дев’ятий» (‹ *novenos) латинська
*novenos «дев’ятий» (‹ *novenos) латинська
novem «дев’ять» латинська
devynì литовська
nona польська
*devętь «тс.» (‹ *nev-) праслов’янська
*nev- російська
но́на російська
нȍна сербохорватська
nóna словацька
nóna словенська
де́в'ять українська
nona чеська

дев'я́тий

псл. devętъ ‹ *devьn-tos;
споріднене з лит. deviñtas, лтс. devîts, devîtais, прус. newīnts, гот. niunda, гр. ἔνατος, ἔννατος, іон. εἴνατος, які зводяться до іє. *neuṇ-to-, що становить поширення формантом -to- основи *neuṇ-, засвідченої в лат. novem «дев’ять», дінд. náva, гр. ἐννέα, гот. niun, тох. ñu, вірм. inn «тс.», а також на слов’янському ґрунті, як гадають, у словах дев’яно́сто, дев’яси́л, др. Девягорескъ;
припускається, що іє. *neuṇ- пов’язане з *neu-os «новий»: коли рахунок вівся четвірками, з дев’яти починалася нова четвірка після двох перших;
звук d на початку основи в праслов’янській та в балтійських мовах з’явився в результаті дисиміляції n – n ›d – n (Schulze Kl. Sehr. 58; KZ 42, 27; Эндзелин СБЭ 88) або під впливом наступного desętъ (Persson Beitr. 504; Meйe ОЯ 31);
р. девя́тый, бр. дзевя́ты, др. девятыи, п. dziewiąty, ч. devátý, слц. deviaty, вл. dźewjaty, нл. źewety, полаб. dívǫtê, болг. деве́ти, м. деветти, схв. дèвēтū, слн. dēvĕti, стсл. девѧтыи, девѧта;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дев'ятери́к
дев'ятерико́вий
дев'яте́рни́й
де́в'ятеро
дев'яти́ни «поминки на дев’ятий день після смерті»
дев'яти́нний
дев'яті́рко «дев’ятеро»
дев'я́тка
дев'я́тник «дев’я́тий четвер після великодня»
дев'я́тня «бердо на дев’ять пасом»
дев'я́ту́ха «гречка, посіяна на дев’ятому тижні після великодня»
уде́в'ятеро
удев'ятьо́х
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзевя́ты білоруська
деве́ти болгарська
dźewjaty верхньолужицька
inn «тс.» вірменська
niunda готська
niun готська
ἔνατος грецька
ἐννέα грецька
náva давньоіндійська
Девягорескъ давньоруська
девятыи давньоруська
*neuṇ-to- індоєвропейська
*neuṇ- пов'язане з *neu-os «новий» індоєвропейська
εἴνατος іонійський
novem «дев’ять» латинська
devîts латиська
deviñtas литовська
деветти македонська
źewety нижньолужицька
dívǫtê полабська
dziewiąty польська
devętъ праслов’янська
newīnts прусська
девя́тый російська
дèвēтū сербохорватська
deviaty словацька
dēvĕti словенська
девѧтыи старослов’янська
девѧта українська
devátý чеська
devîtais ?
ἔννατος ?
-to- ?
ñu ?
дев'яно́сто ?
дев'яси́л ?
дев'яти ?
desętъ ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України