ДЕВ'ЯНОСТІ — ЕТИМОЛОГІЯ
дев'яно́сто
східнослов’янське слово, що відбиває, очевидно, псл. [*devenosъto], яке походить з іє. [*neuenə(d)ḱṃta] «дев’ять десятків», пор. лат. nōnāginta, гр. ἐνενήκοντα, гот. niuntēhund;
якщо так, то форма deven- продовжує іє. *neuṇ- (без -t-);
менш імовірні припущення Ржиги (ФЗ 1879 III 1) про походження др. *девяносто з *девять-доста (з дисиміляцією д – н) та Ендзеліна (LP 1949 І 3), що виводив девяно́сто з *деся-до-съта;
р. девяно́сто, бр. дзевяноста, др. девяносто (з 1265 р.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
дев'яно́стий
девеносто
(XIV ст.)
девяносто
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзевяноста | білоруська |
| niuntēhund | готська |
| ἐνενήκοντα | грецька |
| *девяносто з *девять-доста (з дисиміляцією д -- н)(LP 1949 І 3) | давньоруська |
| девяносто (з 1265 р.) | давньоруська |
| *neuenə(d)ḱṃta «дев’ять десятків» | індоєвропейська |
| *neuṇ- (без -t-) | індоєвропейська |
| nōnāginta | латинська |
| *devenosъto | праслов’янська |
| девяно́сто | російська |
| nōnāginta | ? |
| deven- | ? |
| девяно́сто | ? |
| деся-до-съта | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України