ГУЛІ-ГУЛІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
вуль-вуль (вигук для підкликання гусей ЛЧерк; качок, гусей та індиків Mo; голубів МСБГ)
стосунок до кашубської форми неясний;
українська форма може бути незалежним від неї результатом контамінації вигуків гу́лі-гу́лі (для підкликання голубів) і вуть-вуть (для підкликання качок);
п. (каш.) [wulwul-wul] (вигук для підкликання гусей; можливо, від назви гуски wula);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wulwul-wul (каш.)(вигук для підкликання гусей; можливо, від назви гуски wula) | польська |
| гу́лі-гу́лі (для підкликання голубів)(для підкликання качок). | ? |
гу́ля «голуб» (дит.)
мабуть, звуконаслідувальне утворення, паралельне до швейц.-нім. gûl «півнячий крик», ельзаського gulii, комі gulʼu «голуб»;
р. гу́ля «голуб», гуль-гуль, гу́ля-гу́ля «вигук, яким кличуть голубів», бр. гу́ля, гу́лю-гу́лю, болг. [гул-гул] «тс.», [гу́ля] «курча»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гу́лі
«тс. (мн.); вигук, яким кличуть голубів»
гу́лі-гу́лі
«тс.»
гуль
«вигук, яким кличуть голубів»
гульгуль
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гу́ля | білоруська |
| гул-гул «тс.» | болгарська |
| гу́ля «голуб» | російська |
| гуль-гуль | українська |
| гу́ля-гу́ля «вигук, яким кличуть голубів» | українська |
| гу́лю-гу́лю | українська |
| гу́ля «курча» | українська |
| gûl «півнячий крик» | швейцарсько-німецьке |
| gulʼu «голуб» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України