ГИ-ГИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ги-ги́ (вигук, що імітує звук сміху, плачу, кінського іржання)

звуконаслідувальне утворення;
розвинулося вторинно лише в тих слов’янських мовах, де як окрема фонема або її варіант виникло фрикативне (фарингальне) г;
бр. гігі́каць «сміятися; іржати (про коней)», п. [hi ha] (імітація сміху), ч. hihi «тс.», hyhy (імітація іржання), слц. hihi (імітація сміху), вл. hi, нл. hihi «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гиги́кати «сміятися»
гигота́ти
гиготі́ти «іржати»
гігі́ «тс.»
гігі́кати «реготати»
гігота́ти «іржати»
гіготі́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гігі́каць «сміятися; іржати (про коней)» білоруська
hi верхньолужицька
hihi «тс.» нижньолужицька
hi ha (імітація сміху) польська
hihi (імітація сміху) словацька
hihi «тс.» (імітація іржання) чеська
hyhy «тс.» (імітація іржання) чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України