ГАРМА-ДАРМА — ЕТИМОЛОГІЯ

складне утворення, перший компонент якого являє собою адвербіалізовану форму орудного відмінка двоїни колишнього іменника *гаръ «данина», що походить від дісл. harr (haerr) «князь» (букв. «сивий») чи harri «князь», споріднених з двн. днн. hēr «благородний, почесний, високий, прекрасний», нвн. hehr «величний, священний, високий», Herr «пан», herrlich «чудовий»;

слово *гаръ лежить в основі слів бе́згар, га́рний та ін;

щодо семантики пор. пов’язане з *гаръ п. haru-haru, ni pieniędzy, ni towaru «гару-гару, ні грошей, ні товару»;

похідні утворення від пд.-др. *гаръ (чи *гарь) «данина для князя», збереженого в адвербіалізованому виразі [га́рма-да́рма] «даремно» ([га́рмо-да́рмо] «тс.») і утвореного на основі дісл. (варязького) harr (haerr) «князь» (букв. «сивий, старий»), harri «князь»;

виведення від гр. χάρις «краса, ласка, вдячність» (Потебня РФВ З, 104; Преобр. І 119; Фасмер І 394) необґрунтоване;

від укр. га́рний походить молд. ха́рник (рум. hárnic) «працьовитий, старанний, діяльний; (заст.) гідний»;

таким чином, значення «хороший» розвинулось на основі первісного значення «відібраний у данину» через проміжні значення «придатний у данину, добірний»;

р. [га́рный] «весільний» (з укр.?), бр. [га́рны] «хороший», п. [һаrnу] «гарний, спритний» (з укр.), [herny] «тс.», болг. ха́рен «гарний», м. а́рен «тс.»;

не зовсім ясне;

можливо, результат видозміни або варіант давнішого *негар «непридатне для данини (як хутро)», пов’язаного з га́рний, [бе́згар] «занадто велика ціна», [га́рма-да́рма] «даремно» і зближеного з [неха́р] «замазура», [неха́рний] «неохайний, брудний», пов’язаними з [ха́рити] «чистити»;

п. niekara «хижий звір, вовк» (з укр.?);