БУЛЫЖНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
були́жник «кремінний сланець, дикий камінь, валун»
як і ч. buližník «булижник», запозичене з російської мови;
р. булы́жник «тс.; кам’яна брила; дрючок, сукувата палиця» походить від [булы́га] «тс.»;
можливо, російські форми, як і була́ва́, бу́лька, походять від псл. *bula «ґуля, куля, брила, набалдашник»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *bula «ґуля, куля, брила, набалдашник» | праслов’янська |
| булы́жник «тс.; кам’яна брила; дрючок, сукувата палиця» | російська |
| buližník «булижник» | чеська |
| булы́га «тс.» | ? |
| була́ва́ | ? |
| бу́лька | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України