БУДЬ-КОЛИ — ЕТИМОЛОГІЯ
лю́бко «коли захочеться»
очевидно, результат спрощення давнішого *люб-кой ‹ *люб(о)-коли, що виникло внаслідок перестановки компонентів з др. коли любо «будь-коли» (пор. колинебудь і будь-коли), букв. «коли завгодно»; пор. др. чьто любо «будь-що», чии любо «будь-чий», стсл. къто любо, кыи любо.– Німчук ІУМ Морфологія 475; Sławski IV 357–358; Bern. l 757.– Див. ще люби́ти.– Пор. люд2, лю́бо;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коли любо «будь-коли» (пор. колинебудь і будь-коли], букв. «коли завгодно»; пор. др. чьто любо «будь-що», чии любо «будь-чий», стсл. къто любо, кыи любо.-- Німчук ІУМ Морфологія 475; Sławski IV 357--358; Bern. l 757.-- Див. ще люби́ти.-- Пор. люд2, лю́бо., | давньоруська |
| чьто любо | давньоруська |
| чии любо | давньоруська |
| къто любо | старослов’янська |
| кыи любо | старослов’янська |
| *люб-кой | українська |
| *люб(о)-коли | українська |
| колинебудь | українська |
| будь-коли | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України