АД'ЮТАНТ — ЕТИМОЛОГІЯ
ад'юта́нт
запозичення з німецької мови;
нім. Adjutánt утворене за зразком фр. adjudant або ісп. ayudante, що походять від лат. adiūtans, -antis «помічник», активного дієприкметника від дієслова adiūto «допомагаю», пов'язаного з adiuvo «тс.», утвореним з префікса ad- «до-» і дієслова invo «допомагаю, підтримую», спорідненого з дінд. yu-yṓ-ti «тримає здаля, відокремлює, захищає»;
р. адъюта́нт, бр. ад’юта́нт, п. adiutant, ч. слц. вл. adjutant, болг. адюта́нт, м. аѓутант, схв. ађỳтант, слн. adjutánt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ад'та́нтство
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ад'юта́нт | білоруська |
адюта́нт | болгарська |
adjutant | верхньолужицька |
yu-yṓ-ti «тримає здаля, відокремлює, захищає» | давньоіндійська |
ayudante | іспанська |
adiūtans | латинська |
аѓутант | македонська |
Adjutánt | німецька |
adiutant | польська |
адъюта́нт | російська |
ађỳтант | сербохорватська |
adjutant | словацька |
adjutánt | словенська |
adjudant | французька |
adjutant | чеська |
-antis «помічник» | ? |
adiūto «допомагаю» | ? |
adiuvo «тс.» | ? |
ad- «до-» | ? |
invo «допомагаю, підтримую» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України