АД'ЮТАНТ — ЕТИМОЛОГІЯ
ад'юта́нт
запозичення з німецької мови;
нім. Adjutánt утворене за зразком фр. adjudant або ісп. ayudante, що походять від лат. adiūtans, -antis «помічник», активного дієприкметника від дієслова adiūto «допомагаю», пов'язаного з adiuvo «тс.», утвореним з префікса ad- «до-» і дієслова invo «допомагаю, підтримую», спорідненого з дінд. yu-yṓ-ti «тримає здаля, відокремлює, захищає»;
р. адъюта́нт, бр. ад’юта́нт, п. adiutant, ч. слц. вл. adjutant, болг. адюта́нт, м. аѓутант, схв. ађỳтант, слн. adjutánt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ад'та́нтство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ад'юта́нт | білоруська |
| адюта́нт | болгарська |
| adjutant | верхньолужицька |
| yu-yṓ-ti «тримає здаля, відокремлює, захищає» | давньоіндійська |
| ayudante | іспанська |
| adiūtans | латинська |
| аѓутант | македонська |
| Adjutánt | німецька |
| adiutant | польська |
| адъюта́нт | російська |
| ађỳтант | сербохорватська |
| adjutant | словацька |
| adjutánt | словенська |
| adjudant | французька |
| adjutant | чеська |
| -antis «помічник» | ? |
| adiūto «допомагаю» | ? |
| adiuvo «тс.» | ? |
| ad- «до-» | ? |
| invo «допомагаю, підтримую» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України