БУР'ЯНИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. xvastъ, що є етимологічно тотожним із xvostъ;

кореневе а з’явилося під впливом xvastati (ЭССЯ 8, 122–123);

припускалося також походження безпосередньо від xvastati ‹ *xvat-tati «хватати»;

значення «бур’ян» з’явилося спочатку в тих рослин, що чіпляються, пор. синонім до п. chwast «бур’ян» uczep і вислів przyczepił się jak rzep, також аналогічне укр. причепи́вся, як реп’я́х (Sławski I 91);

мотивування назви тим, що бур’яни «хапають» для себе землю (Brückner 187) є помилковим;

п. chwast «зілля, бур’ян», ст. fast «тс.», слнц. χvast «бур’ян», ч. [chfasty] «бур’яни»;

Нікольський (ФЗ 1893/5–6, 67) вважає бур’я́н запозиченим через татарську мову перським словом, що буквально означає «жарений, спалений», перен. «все, що спалюється»;

припускається запозичення з тюркських мов (ЭССЯ 3, 99–100);

Преображенський (І 57) вважає бур’я́н переоформленням свн. baldrian, з лат. valeriana;

розглядається також (Шанский ЭСРЯ І 2, 236; Младенов 50) як похідне від основи bur-, паралельної основі byl- (укр. били́на);

Фасмер (І 249) пов’язує з р. бури́ть «розкидати» (ці рослини буйно розростаються);

зіставляється також (Потебня РФВ 4, 189) з пирі́й, лит. pūraĩ «озима пшениця», гр. πυρός «пшениця»;

діалектна форма [бу́йрян], очевидно, є результатом пізнішої метатези народноетимологічного характеру, що пов’язує слово з бу́йний і може вказувати на ймовірність їх первісного зв’язку;

можливо, споріднене з бу́йний (початкове значення – «рослина, що буйно росте»);

неясне;

р. Бурья́н, бр. бур’я́н, п. burzan (з укр.), ч. buřan (з рос.), buřeň (з слц.), слц. burina, болг. бу́рен, м. бурјан, схв. бу́рјан «бузина»;