СТОВБИЧИТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
СТОВБИ́ЧИТИ
Стояти, різко підноситися над навколишньою поверхнею (про високі тонкі предмети).
Приклади
- Униз до моря збігали мандаринові, апельсинові, лимонні й маслинові гаї, стовбичили готичними вежами кипариси. (М. Трублаїні)
- Стовбичить до хмар над містечком вона [арка], Хоча й сміхотворна, зате показна. (С. Олійник)
- Будиночок обваливсь .. Од клуні стовбичать тільки в бур'янах кілля та сохи. (С. Васильченко)
- Посередині двору стовбичила колонка водогону. (Л. Дмитерко)
- На подвір'ї замість хати понуро стовбичить облуплений комин. (М. Стельмах)
розм.
Стояти, бути на ногах.
Приклади
- [Стась:] Не стовбич проти вікна – заступи за стіну! (С. Васильченко)
- Цимбалові ніяково стовбичити серед класу, коли всі сидять. (І. Багмут)
- [Горпина:] Чого стовбичиш? В хату йди. (В. Собко)
- Ну, думаю, зажди, буде тобі за те, що цілий день на фермі стовбичиш і уроків не вчиш... (з газ.)
розм.
Проводити час безцільно, нічим не займаючись.
Приклади
- [Катря:] Мені досадно, як ото воно стовбичить отут без діла! (С. Васильченко)
- [Омелько:] Ну, хлопці, що ж ви стовбичите? Доки музики прийдуть, грайте у карти абощо. (М. Кропивницький)
- Уже кілька днів самотньо стовбичив [Рядненков] у своєму кабінеті, не знаючи, з чого почати і за що хапатися. (В. Козаченко)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.