НАПУЧУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ

НАПУ́ЧУВАТИ ую, уєш, НАПУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПУТИ́ТИ, учу́, ути́ш, док., кого і без прям. дод.

Давати комусь поради, настанови і т. ін.; навчати (у 2 знач.). Приклади
  • [Жураківський:] Люди в селі напучали його: чого це ти дурнем ростеш.., кажи, нехай [дядько] дає вчитись. (С. Васильченко)
  • Пригадав [Любчик] материні слова. Вона напучувала його завжди, казала, щоб не брав на себе зайвого. (А. Хижняк)
  • Iлько .. сам себе подумки похвалив, що добре слухав старших i нiколи не порушував їхнiх наказiв i повчань. А найбiльше Iлька дiдусь навчає та напучує. (Ю. Логвин)
  • Я напучував його їсти щодня легкі страви з кукурудзяної крупи. І се його тримало ще кілька років. (М. Дочинець)
  • – Данило, дарма що гультяй, .. взявся б за розум, коли б йому трапилася підхожа дружина та напутила як слід. (Л. Яновська)
Давати вказівки, поради, висловлювати побажання кому-небудь (перев. перед відправленням у дорогу або початком якої-небудь справи). Приклади
  • Дорогою вона напучувала Ніну: – Плани уроків неодмінно зберігай, вони тобі придадуться. (О. Копиленко)
  • Жінки, бабусі охоче їх приймали. Споряджали в дорогу харчами, напучували чим і як могли. (Іван Ле)
  • “То з Богом!” – напутив нарешті з високого ґанку, хрестячи ридван, батюшка. (Л. Старицька-Черняхівська)
  • Він вважав своїм обов'язком як слід напутити від'їжджаючих, бо ж не по дитячі іграшки їдуть – за машинами! (Ю. Збанацький)

Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.