ДОБИЧНИК — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ДОБИ́ЧНИК а, ч., заст.

Розбійник, грабіжник. Приклади

Козаки вистежували татарських добичників, що ходили на Україну по людей, перепиняли їм шлях, побивали їх і не давали змоги забирати людей у неволю. (А. Кащенко)
Від непам'ятних часів пересувалися по степах .. завойовники, племена, орди й ватаги добичників, яких навіть з імені не знає історія. (О. Назарук)
[Фауст:] Женіть же звідси Менелая, Зіпхніть у море знов мерщій! Хай там добичником блукає, Як до душі йому розбій. (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.