МУЛЬКА

Дрібна риба.

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005

МУЛЬКИ́Й а́, е́.

Який муляє, тисне. Приклади

Величай ніяк не міг заснути. Якесь ліжко мульке, жарко навіть без ковдри, душно в кімнаті. (О. Копиленко)
Микола приліг у носі човна, сперся ліктями на мулького рюкзака. (Ю. Збанацький)
Нічна волога стала незатишною, мулькою, ніби стійло повесні, коли немає підстилки. (В. Дрозд)

перен. Який бентежить, турбує, гнітить. Приклади

На земській службі в Чернігові вибув Коцюбинський аж до половини 1911 р., коли зміг нарешті скинути з себе мульке службове ярмо, щоб цілком віддатися літературі. (М. Зеров)
Дівчина знічувалася, відчувала мульку ніяковість від того, що в розповідях своїх, особливо про себе, Роман Петрович по двічі і по тричі, певне забуваючи, повторювався. (В. Козаченко)
З того сну він прокинувся з мульким осадом якогось невиконаного обов'язку – але одночасно і вперше нарешті нормально виспаним. (О. Забужко)
Мулька тривога повнила простір довкола сього чоловіка. (М. Дочинець)

Те саме, що мулува́тий. Приклади

Купатися самого в річку Родим Сивоока не пускав і вирив для нього міленьку копанку, в якій вода прогрівалася до самого дна і можна було лежати хоч цілий день, пускаючи бульки, бризкаючи навпроти сонця, водячи прутиком по мулькому дну, що так нагадувало м'яку глину під дідовими руками. (П. Загребельний)

Присл. до мульки́й¹. Приклади

– З рідних є хто на війні? – Син. Мо, десь під кущиком перезувається, щоб не мулько тікати було. (Григорій Тютюнник)
Я, стоячи на колінах, зручніше вмощувався в середині засідки, зняв з плеча ягдташ і обережно розстелив його сітку, щоб чиряті було теж не мулько сидіти. (П. Загребельний)
Хоч і мулько на такому арсеналі спати [комісарові], зате безпечніше. (В. Чемерис)
Ось вони, крадії упокою, безсмертя, їх покликали мертві з могильних вершин; мабуть, мулько лежать, дух у глині запертий кличе всіх нечестивців з глухих порожнин. (П. Мовчан)

у знач. пред. Приклади

Голому й на сіні мулько. (прислів'я)
Ряжанка навіть боявся дихнути. – Сеньйорові на стільці буде трохи мулько. (І. Білик)
Сидячи на ослоні, Мамій понуро дивився в землю. На душі було якось мулько і трохи соромно. (С. Добровольський)
Їм [хлопцям] було ніби мулько. Вони перед очима цілого вагона йорзали на ослонах і говорили межи собою підкреслено байдуже. (І. Багряний)
– Ну що там у вас? – запитав Вертутій. – Мені щось так мулько й погано було на душі. (В. Близнець)
Він інакший. І від цього усвідомлення тривога та страх піднімаються до горла, щось муляє і заважає. Так мулько завжди буває перед невідомістю. (С. Андрухович)