ПОТРІБНОЇ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: не вважати за потрібне

Правильніше: як чорту лапоть потрібен

Правильніше: вважати за потрібне

Правильніше: як собі знаєш; як уважаєш

Правильніше: як собі знаєте

Правильніше: уважати за потрібне

Правильніше: конче потрібний; найнеобхідніший

Правильніше: службу служити

Правильніше: вважати за потрібне; мати за свій обов'язок

Правильніше: вважати за [конче] потрібне

Правильніше: то так потрібне, як дзюра в мості

Правильніше: ужити потрібних заходів

Правильніше: вважати за потрібне

Правильніше: доконечний

Правильніше: потрібен як сніг на великдень

Правильніше: як козі баян потрібний ; приший кобилі хвіст; потрібний як п'яте колесо до воза, як сліпому дзеркало, як лисому гребінь, як торішній сніг, як коло трактора віжки, як зайцеві бубон, як собаці п'ята нога

Правильніше: потрібний

Правильніше: ні до чого кому

Правильніше: як собаці п'ята нога потрібний

Правильніше: цілитися в точку

Правильніше: він ще літ не дійшов (не доріс); він ще літами не вийшов; йому ще літа не вийшли

Правильніше: вважати за потрібне

Правильніше: у знадобі бути

Замініть конструкцію вважати необхідним на стилістично кращу: вважати за потрібне.

Прикметника необхідний і його похідних – прислівника необхідно та іменника необхідність годі знайти у творах української класики, не чути їх і з уст народу. Це штучні слова, «ковані», як казали раніше. Тим часом вони поширилися не тільки в нашій публіцистиці, а й у художній літературі, наголошував Борис Антоненко-Давидович. Наприклад: «Необхідною умовою успішного навчання є дисципліна»; «Ці правила необхідно пам'ятати завжди»; «У цьому нема ніякої необхідності». Чи є в таких словах якась потреба, чи бракує в українській мові відповідників до російських необходимый, необходимо, необходимость? Звернімося до класики: «Розмова була... про подорож, про речі, потрібні для подорожі» (Леся Українка); «Почекаємо, побачимо, що і як, і коли буде потреба, є в нас шаблі й рушниці боронити своє» (Зінаїда Тулуб). Якщо слід посилити значення потреби, можна додати до прикметника потрібний та прислівників потрібно, треба слова конче, украй (край), аж-аж-аж: «Конче треба було довідатися, що тут сталось»

Прикметника необхідний і похідних — прислівника необхідно й іменника необхідність годі знайти в творах української класики, не чути їх і з уст народу. Це — штучні слова, «ковані», як казали раніш. А тим часом вони поширились не тільки в нашій сучасній публіцистиці, а й у художній літературі! Ось приклади: «Необхідною умовою успішного навчання є дисципліна серед учнів»; «Ці правила необхідно пам'ятати завжди»; «У цьому нема ніякої необхідності».
Чи є в цих словах якась потреба, чи бракує в українській мові відповідників до російських слів необходимый, необходимо, необходимость? Звернімось до класики: «В господі постала заметня, розмова була... про подорож, про речі, потрібні для подорожі» (Леся Українка); «Почекаємо, побачимо, що і як, і коли буде потреба, є в нас шаблі і рушниці боронити своє» (З. Тулуб).
Якщо слід посилити значення потреби, можна додати до прикметника потрібний і прислівників потрібно або треба слова конче, украй (край), аж-аж-аж («Конче треба було довідатись, що тут сталось». — В. Козаченко; «Позич макітри — аж-аж-аж треба!» — З живих уст). Так само можна посилити значення самого іменника потреба, додаючи слова гостра, конечна (доконечна), нагальна: «Дементій відчував гостру потребу щиро поговорити з Прищепою» (С. Воскрекасенко); «Дмитро відчув нагальну потребу побути на самоті» (Н. Рибак).
В українській діалектній мові можна почути слово необходимий, але воно означає — «той, що його не можна обійти»: «Як підуть дощі, дак грязь буде необходима» (Словник Б. Грінченка).

Правильніше: Напохваті мав усе потрібне

Правильніше: Вважати за потрібне