П'ЯТОЮ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: під пантофлею (під п'ятою) в жінки

Правильніше: під ярмом; під п'ятою

Правильніше: бути під п'ятою

Правильніше: пів на п'яту

Правильніше: як козі баян потрібний ; приший кобилі хвіст; потрібний як п'яте колесо до воза, як сліпому дзеркало, як лисому гребінь, як торішній сніг, як коло трактора віжки, як зайцеві бубон, як собаці п'ята нога

Правильніше: п'яте через десяте

У датах, що передаються словами, порядковий числівник, який означає певний день (добу), може стояти в називному або в родовому відмінку (п'яте лютого і п'ятого лютого). У першому словосполученні пропущено слово число, яке фактично тут зайве, бо порядковий числівник у поєднанні з назвою місяця в родовому відмінку може означати тільки число, тобто конкретну добу місяця. (Речення «П'ятий лютий я в Києві» можливе, але воно має інше значення (п'ятий рік), та й конструкція не така: назва місяця стоїть не в родовому відмінку). Між іншим, у давнину в словосполученнях, що означали дату, виступало і слово день, яке згодом почали свідомо пропускати. Щоб уникнути зайвини, і слово число не вживають разом з порядковим числівником, який означає певну добу місяця. Очевидно, форму з порядковим числівником у родовому відмінку слід вважати давнішою, ніж у називному, яка пов'язана зі словом число. Мабуть, на певному етапі виникла потреба точніше фіксувати час (порівн. сучасні оголошення: «26 березня 1995 року, в четвер, об 11 год 30 хв…»), де така деталізація повідомлення виправдана умовами життя: основну смислову вагу має дата (день, місяць, рік проведення заходу), потім — час проведення (11 год 30 хв), а назву дня (четвер) наводять тільки для зручності читача); слово число почало означати якусь добу місяця, а слово день в одному із своїх значень пов'язується з поняттям частин тижня.
Отже, субстантивований порядковий числівник виступає у формі середнього роду (п'яте лютого). Форма порядкового числівника в родовому відмінку в сполученні з назвою місяця у даті, писаній словами, теж виправдана. По-перше, тому, що це словосполучення являє собою усталену в мовній практиці частину речення, в якому зникли головні члени («[Дія відбувається, -лася, -тиметься)] п'ятого лютого»); по-друге, тому, що українській мові властиве вживання у родовому відмінку словосполучень прикметників, займенників, числівників з іменниками часової семантики (порівн.: наступного дня, цього року, третього понеділка), наприклад: «Наступного дня (цього року) ми поїдемо до Чернігова». «Кожного третього понеділка відбувається засідання літературного гуртка».
Отже, в щоденниках, учнівських зошитах, у різних довідкових зведеннях можуть виступати паралельно обидві форми — п'яте лютого і п'ятого лютого. Але є такі контексти, де числівник у даті, писаній словами, вживається тільки в називному відмінку. Це буває тоді, коли після називання дати (а в разі вживання числівника цього словосполучення в називному відмінку маємо справу з називним реченням) в окремому реченні дається опис цього дня або подій, які сталися. Наприклад: «Дванадцяте квітня (а не «Дванадцятого квітня…») 1961 року. Цей день увійде в історію всього людства…» або «Перше вересня» (а не «Першого вересня»). Мільйони хлопчиків і дівчаток заповнюють світлі класи школи» і т. ін. Такий прийом вживається здебільшого в публіцистичному та художньому стилях.
У назвах святкових дат (наприклад, Дев'яте травня), обидва слова яких сприймаються як своєрідне неподільне утворення, — назва свята, слово, що означає місяць, поєднується тільки з порядковим числівником у називному відмінку; коли ж ці словосполучення виступають у функції власне дати, а не назви свята, вони можуть мати компонентом порядковий числівник і в родовому відмінку. Наприклад: 1. «Дев'яте травня — свято великої Перемоги»; 2. «Дев'ятого травня — свято великої Перемоги». У першому реченні словосполучення Дев'яте травня означає поняття «свято» і в синтаксичному плані виступає у функції підмета; у другому реченні словосполучення дев'ятого травня означає просто дату і є обставиною часу, а коли воно стоїть не на початку речення, то числівник, звичайно, пишуть з малої літери (порівн.: «Свято Перемоги [відзначають] (к о л и?) — дев'ятого травня». Порівн.: «Міжнародний день захисту дітей — першого червня»).

Правильніше: як дірка в мості

Правильніше: приший кобилі хвіст; п'яте колесо до воза

Правильніше: ступати крок у крок

Правильніше: кинутися (пуститися) навтікача; накивати п'ятами; дати драла (драпака); дременути (податися) навтьоки; намастити п'яти салом

Правильніше: сторч (сторчма)[головою] упасти; сторчголов упасти; зловити сторчака; укритися п'ятами

Правильніше: увіритися ногам; кидатися навтікача; намазати п'яти салом; накивати п'ятами; дати ходу; дати тягу; брати ноги на плечі; давати драла; давати на п'ятки

Правильніше: брати ноги на плечі ; дати ногам знати; накивати п'ятами

Правильніше: ахіллесова п'ята

Правильніше: осуджувати з голови до ніг кого; осуджувати, живої кісточки не зоставивши; переминати (перебирати, перетирати) на зубах кого; пересуджувати кого; осуджувати (обмовляти) кого [від голови до ніг (до п'ят)]; розбирати на гвинтики кого

Правильніше: п'яте через десяте; прихапки

Правильніше: то так потрібне, як дзюра в мості

Правильніше: потрібен як сніг на великдень

Правильніше: крок у крок

Правильніше: гнатися слідком за ким; на п'яти кому наступати

Правильніше: гнатися (іти, ходити) по п'ятах; упосліджувати; бути в когось на хвості

Правильніше: наступати (насідати) на п'яти; сидіти на п'ятах

Правильніше: шукати п'ятого кутка

Правильніше: мені на п'ятий рік переступило

Правильніше: крок у крок ступати

Правильніше: як собаці п'ята нога потрібний

Правильніше: від потилиці до п'ят; з голови до п'ят (до ніг)

Правильніше: кривоп'ятий

Правильніше: дати драла (драпака, чосу); накивати п'ятами; намастити п'яти салом

Правильніше: на п'яти (на хвіст) наступати

Правильніше: ахіллесова п'ята

Правильніше: сорок п'ятий розтоптаний

Правильніше: переміряти голими п'ятами світ

Правильніше: як п'яте колесо до воза

Правильніше: Серед п'яти товариств

Правильніше: Наступає на п'яти футбольному клубові