ДРУКАРЮ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: набирач

Робітник друкарського цеху називається друкарем. «Серед молодих друкарів виявилися охочі їхати на фронт». (С. Скляренко.) «Визначний полярник, учений-дослідник П. Ширшов народився в 1905 р. … в сім'ї друкаря».

Друкарю! Не дрімай: де треба, точку став.
Щоб мокрим нас рядном злий критик не напав,
Бо є й такі: не найде толку — буде тихо;
Не найде ж точки — лихо.
(Л. Боровиковський.)

Особливістю слова друкар є те, що воно вживається як назва особи і чоловічої і жіночої статі: коли мова йде про робітницю друкарського цеху, то її називають друкарем, а не друкаркою, як слід було б чекати. Наприклад: «Моя сестра працює на книжково-журнальній фабриці друкарем».
Слово друкарка закріпилося в нашій мові як найменування фаху чи посади людини, що займається переписуванням на друкарській машинці. Це професія суто жіноча. «Інколи він озирався на спритних друкарок та рахівників, що так вільно тримали себе на очах в комісії…» «Кваліфіковані канцелярські працівники — друкарки, діловоди, технічні секретарі, архіваріуси, стенографістки — нарозхват». (З журналу.)
Отже, хоча жінка працює на друкарській машинці, її треба називати не «машиністкою», а друкаркою.
Слова друкар і друкарка відрізняються одне від одного не тільки родом — вони позначають людей різних професій.

Особливістю першого з цих іменників є те, що робітницю друкарського цеху, як і робітника, також називають друкарем, а не друкаркою, як слід було б чекати. Наприклад, «Моя сестра працює на книжково-журнальній фабриці друкарем». Слово друкарка закріпилося в нашій мові як найменування фаху чи посади людини, що працює на друкарській машинці. Це професія суто жіноча.
Отже, друкар і друкарка відрізняються одне від одного не тільки родом – вони позначають людей різних професій.