SILVA — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з латинської мови;

лат. Sіlvānus (ім’я бога лісів, полів, стад) походить від silva «ліс», очевидно, спорідненого з гр. ξύλον «дерево, (мн.) дрова», лит. šùlas «стовп», укр. шу́ла «тс.»;

р. Селива́н, Селифа́н, Селивон, ст. Силуа́н, Силуя́н, бр. Селіва́н, Селіфа́н, Селівон, п. Sylwan, слц. Silvàn, схв. Силван, слн. Sіlvan;

запозичення з румунської мови;

рум. [sehélbă] «поросле молодими деревами і кущами місце, де вирубано ліс» етимологічно неясне, можливо, виникло з sélbă «молодий ліс», яке походить від лат. silva «ліс»;