SALIX — ЕТИМОЛОГІЯ

зіставлення з дінд. arṇaḥ «потік, ріка», прус. wurs «ставок» (Brückner KZ 45, 104) або з ч. rákos (rokos) «очерет» (Mikkola Balt. u. Slav. 37) позбавлені підстав;

псл. *orkyta «верба»;

загальноприйнятої етимології не має;

здебільшого вважається спорідненим з лтс. ẽrcis «яловець», eršķis «терен», ẹ̃rkuls «веретено», гр. ἄρϰα̃υϑος «яловець», ἄρϰυς «мережа» і зводиться до іє. *arqū-ta;

менш переконлива з фонетичних причин спроба (Machek ESJČ 516; Jm. rostl. 133) пов’язати з лат. salix «верба», ірл. sail, двн. salaha «тс.»;

припущення про зв’язок з лат. arcus «лук, дуга, веселка», гот. arƕazna «стріла», дісл. ǫr «стріла», англ. arrow «тс.», дінд. arkáḥ «лук» (Брандт РФВ 18, 8; Holub–Kop. 314; Meillet Études 295; Mikkola Ursl. Gr. III 32; Balt. u. Slav. 37) викликає сумнів;

р. раки́та «верба, рокита», бр. ракі́та, п. rokita, ч. rokyta, слц. rakyta, rokyta, вл. rokot, нл. rokit(a) «тс.», полаб. rüt’ai̯tnă, болг. раки́та «верба пурпурова», м. ракита «тс.», схв. ра̀кита «верба, рокита; бруслина європейська, Evonymus europaea L.», слн. rak̔ta «верба, рокита»;

запозичення, що зводиться до нлат. (acidum) salicylicum «саліцилова (кислота)», утвореного з основ лат. salix «верба», спорідненого з сірл. sail, двн. sal(a)ha, дангл. sealh «тс.», і гр. ὕλη «речовина; деревина»;

латинська назва зумовлена тим, що відповідна речовина міститься в корі верби;

р. салици́ловый, бр. саліцы́лавы, п. вл. sаlicylowy, ч. слц. sаlicіlovó, болг. м. салици́лов, схв. салѝцӣлнӣ, слн. sаlicílen;

неясне;

можливо, пов’язане з науковою назвою лат. salix «верба»;

не зовсім ясне;

можливо, суфіксальне утворення від псл. *šel- «верба», спорідненого з індоєвропейською (індоєвропейсько-уральською) назвою для верби, пор. лат. salix, двн. salaha, сірл. seіl, далі фін. salava, мар. šol, yг. szil «верба» (див., однак, сумніви – Фасмер IV 427);

зближувалося з болг. ши́ле «ягня», схв. шѝљег «молодий баран» (Moszyński PZJP 35, проти Фасмер–Трубачев IV 427, оскільки ці слова запозичено з албанської мови);

р. ше́лю́га, бр. [сі́ляга] «рід верби», п. [szelożnik] «калюжниця болотна, Caltha palustris»;

псл. хаlǫga «галуззя; кущі; зарості; загорожа» є похідним утворенням від xala, xalъ (Lehr-Spławiński JP 24, 40–41; Львов ЭИРЯ I 27–38; ЭССЯ 8, 15);

немає достатніх підстав убачати в слові корінь *gal- (з переходом g › x) із значенням кольору (пор. дінд. kālá- «чорний») і суфікс -ǫga (Machek ESJČ 195) або зіставляти його з назвами верби: лат. salix, сірл. sail (‹ sali), дісл. selja та ін. (Львов ЭИРЯ I 38);

р. [халу́га] «загорожа в полі», [халу́жина] «довга хворостина», бр. [халу́га] «стара хата, плетений або земляний курінь», др. халуга «тин, огорожа; вулиця», ч. слц. chaluha (бот.) «фукус, морська водорость», схв. ха̀луга «морська водорость, морська трава; бур’ян, [густий ліс]; яр, виярок», ха̀лужина «груба, велика сплетена трава, бур’ян», слн. halîga «морська водорость; чагарник», стсл. халѫга «тин, паркан, огорожа»;