S — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
дерза́ти «насмілюватися»
псл. *dьṛzati, утворене від атрибутивного імені *dьṛzъ, що продовжує іє. *dhṛsu-;
споріднене з дінд. dhṛṣú-, dhṛṣṇú- «сміливий, зухвалий», гр. ϑρασύς «тс.; гордий», прус. dyrsos «сильний, міцний, сміливий», дангл. dyrstig «тс.», а також лит. drąsùs «сміливий», лтс. drùošs «тс.» (з вторинним носовим), гот. gadars (gadaúrsan) «наважитись»;
слов. z замість іє. s, відоме і в інших випадках, у цьому слові загальноприйнятого пояснення не має;
думка про запозичення псл. *dьṛzъ(kъ) з германських мов (Hirt РВrВ 23, 332) не аргументована;
р. дерза́ть, бр. дзёрзкі, др. дьрзати, п. dziarski «бадьорий, сміливий», ст. darznąć «дерзнути», каш. [dzërzy, dzërski], ч. drzý «зухвалий», ст. drzati «дерзати», слц. drzý, болг. дръ́звам, дръ́зна, м. дрзне «насмілиться», схв. дрзнути, слн. dŕzniti si «насмілитися», стсл. дрьзати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дерза́ння
дерза́тися
«збиратися з силами»
дерзки́й
«жорстокий, міцний; сміливий»
де́рзкість
де́рзосний
де́рзость
дерзу́н
«сміливець»
оде́рзнути
«одужати, поправитися»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
дзёрзкі | білоруська |
дръ́звам | болгарська |
gadars «наважитись» (gadaúrsan) | готська |
ϑρασύς «тс.; гордий» | грецька |
dyrstig «тс.» | давньоанглійська |
dhṛṣú- | давньоіндійська |
дьрзати | давньоруська |
*dhṛsu- | індоєвропейська |
dzërzy | кашубський |
dzërski | кашубський |
drùošs «тс.» (з вторинним носовим) | латиська |
drąsùs «сміливий» | литовська |
дрзне «насмілиться» | македонська |
dziarski «бадьорий, сміливий» | польська |
*d | праслов’янська |
*d | праслов’янська |
dyrsos «сильний, міцний, сміливий» | прусська |
дерза́ть | російська |
дрзнути | сербохорватська |
drzý | словацька |
dŕzniti si «насмілитися» | словенська |
дрьзати | старослов’янська |
дръ́зна | українська |
drzý «зухвалий» | чеська |
*d | ? |
dhṛṣṇú- «сміливий, зухвалий» | ? |
z | ? |
s | ? |
darznąć «дерзнути» | ? |
drzati «дерзати» | ? |
з (прийменник з род. в. для введення назв предметів, на поверхні яких знаходиться початковий пункт руху, дії)
іє. *k ̑оn;
в українській, як і в деяких інших слов’янських мовах, псл. *sъn збіглося фонетично з псл. iz;
поширена думка про етимологічну тотожність з1 і з3 (Skok III 179–180; Fraenkel AfSlPh 39, 89; Vondrák I 163, 418) натрапляє на труднощі семантичного характеру;
зіставляється з лат. com «з», cum, дкімр. cant, ірл. cét «тс.», гр. kατά (‹k ̑n̥-ta) «вниз, вздовж»;
псл. Sъ, sъ(n)‹ *sъn›n;
р. с, со, с-, со-, бр. з, са, з-, с, са-, др. съ, съ(н)-, п. вл. нл. z, ze, z-, ze-, s-, ч. s, se, s-, se-, z-, слц. s, so, s-, z-, болг. м. c-, схв. с, са, с-, са, з-, слн. s, se, z, ž, s-, z-, стсл. съ, съ(n-);
Фонетичні та словотвірні варіанти
з
(префікс дієслів, що означає рух згори та ін.)
зі
«тс.»
із
с
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
з | білоруська |
са | білоруська |
з- | білоруська |
с | білоруська |
са- | білоруська |
c- | болгарська |
z | верхньолужицька |
ze | верхньолужицька |
z- | верхньолужицька |
ze- | верхньолужицька |
s- | верхньолужицька |
kατά «вниз, вздовж» (‹$kn-ta) | грецька |
cant | давньокімрська |
съ | давньоруська |
съ(н)- | давньоруська |
*k ̑оn | індоєвропейська |
k ̑n̥-ta | індоєвропейська |
cét «тс.» | ірландська |
com «з» | латинська |
cum | латинська |
c- | македонська |
z | нижньолужицька |
ze | нижньолужицька |
z- | нижньолужицька |
ze- | нижньолужицька |
s- | нижньолужицька |
z | польська |
ze | польська |
z- | польська |
ze- | польська |
s- | польська |
*sъn | праслов’янська |
iz | праслов’янська |
Sъ | праслов’янська |
*sъn | праслов’янська |
sъ(n) | праслов’янська |
с | російська |
со | російська |
с- | російська |
со- | російська |
с | сербохорватська |
са | сербохорватська |
с- | сербохорватська |
са | сербохорватська |
з- | сербохорватська |
s | словацька |
so | словацька |
s- | словацька |
z- | словацька |
s | словенська |
se | словенська |
z | словенська |
ž | словенська |
s- | словенська |
z- | словенська |
съ | старослов’янська |
съ(n-) | старослов’янська |
s | чеська |
se | чеська |
s- | чеська |
se- | чеська |
z- | чеська |
з (прийменник з орудн. в. для позначення сумісності)
псл. sъ, sъn- (‹*sъn), пов’язане з sǫ укр. су- (сусі́д і под.);
споріднене з лит. sán- «су-, з-», są, лтс. suo-, прус. san- «з-», sen «з», дінд. sam, ав. ham- «тс.», дісл. sam- «разом», гр. ὁμός «спільний, подібний, рівний», лат. similis «подібний»;
іє. *son;
етимологічне ототожнення з3 і з1 (Skok III 179–180; Vondrák I 163, 418; Fraenkel AfSlPh 39, 89) викликає труднощі семантичного та іншого характеру;
в українській, як і в деяких інших слов’янських мовах, псл. *sъn, у якому збіглись іє. *son і *k ̑on, у свою чергу, фонетично збіглося з псл. iz;
р. с,со, с-, со-, бр. з, ca, з-,c, др. съ, съ(н)-, п. вл. нл. z, ze, z-, ze-, s-, ч. s, se, s-, se, слц. s, so, s-, болг. с, със, с-, съ-, м. со, [с], с-, со-, схв. с, са, с-, са-, слн. з, z, s-, z-, стсл. съ, съ(n)-;
Фонетичні та словотвірні варіанти
з-
(префікс дієслів, що означає з’єднання, зосереджування)
зі-
«тс.»
зо
«тс.»
із-
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ham- «тс.» | авестійська |
з | білоруська |
ca | білоруська |
з- | білоруська |
c | білоруська |
с | болгарська |
със | болгарська |
с- | болгарська |
съ- | болгарська |
z | верхньолужицька |
ze | верхньолужицька |
z- | верхньолужицька |
ze- | верхньолужицька |
s- | верхньолужицька |
ὁμός «спільний, подібний, рівний» | грецька |
sam | давньоіндійська |
sam- «разом» | давньоісландська |
съ | давньоруська |
съ(н)- | давньоруська |
*son | індоєвропейська |
*son | індоєвропейська |
*k ̑on | індоєвропейська |
similis «подібний» | латинська |
suo- | латиська |
sán- «су-, з-» | литовська |
są | литовська |
со | македонська |
с | македонська |
с- | македонська |
со- | македонська |
z | нижньолужицька |
ze | нижньолужицька |
z- | нижньолужицька |
ze- | нижньолужицька |
s- | нижньолужицька |
z | польська |
ze | польська |
z- | польська |
ze- | польська |
s- | польська |
sъ | праслов’янська |
sъn- (‹*sъn) | праслов’янська |
*sъn | праслов’янська |
sǫ | праслов’янська |
*sъn | праслов’янська |
iz | праслов’янська |
san- «з-» | прусська |
sen «з» | прусська |
с | російська |
со | російська |
с- | російська |
со- | російська |
с | сербохорватська |
са | сербохорватська |
с- | сербохорватська |
са- | сербохорватська |
s | словацька |
so | словацька |
s- | словацька |
з | словенська |
z | словенська |
s- | словенська |
z- | словенська |
съ | старослов’янська |
съ(n)- | старослов’янська |
s | чеська |
se | чеська |
s- | чеська |
se | чеська |
з (частка для позначення приблизності)
псл. sъ (‹*sъn), прийменник із зн. в., очевидно, тотожний із sъ (‹*sъn), прийменником з род. в;
р. с, бр. з, др. съ (прийменник із зн. в. для позначення приблизності міри, однакової кількості, крайньої величини, місця спрямування руху, місця перебування), п. z (вираз для позначення приблизності), ч. s (прийменник із зн. в. для позначення відповідності), слц. z (частка для позначення приблизності), ze «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зо
із
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
з | білоруська |
съ (прийменник із зн. в. для позначення приблизності міри, однакової кількості, крайньої величини, місця спрямування руху, місця перебування) | давньоруська |
z (вираз для позначення приблизності) | польська |
sъ (‹*sъn) | праслов’янська |
*sъn | праслов’янська |
с | російська |
z «тс.» (частка для позначення приблизності), ze | словацька |
ze | словацька |
s (прийменник із зн. в. для позначення відповідності) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України