AIT — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. nědro (*ědro), nadro;

результат злиття кінцевого звука n прийменника *vъn «в, у» з початковою частиною іменника *ědro (*adro) ‹ *ēdro (*ōdro), очевидно, спорідненого з гр. οἶδος (ὀιδάω) «живіт, черевна порожнина», дірл. in-athar «нутрощі», двн. in-ādiri «тс.», adara «жила, артерія, кишка, нутрощі», кімр. en-eder-en «нутрощі»;

менш переконливе зіставлення (Brugmann Grundriss I 179 та ін.; Fick KZ 21, 463; Holub–Kop. 238) з вірм. ait «щока», aitnum «набрякаю», aitum «пухлина, нарив», гр. οἶδος «нарив», οἶδμα «пухлина», ὀιδάω (ὀιδέω) «надуваюсь, пухну», двн. eiz «нарив», eitar «отрута», лтс. idra «гнила серцевина дерева»;

припускався (Meillet Études 408–409) малоймовірний зворотний перерозподіл vún-ědro з давнішого vъ-nědro, яке зіставлялося з гр. νηδύς «черево»;

виводилось також (BrŠckner 196) від кореня ja-ti «їхати» на підставі схв. jȁдро «вітрило», jèдро, jȁдрило, jèдрило «тс.», п. ст. jadro «сіть, невід»;

українські форми з на-, можливо, походять з польської мови;

р. не́дра, др. нѣдро, ядра «надра, глибина, нутрощі, лоно», п. nadro «пазуха», zanadrze «тс.», ч. ňadra «перса», слц. nadrá «тс.; пазуха», вл. нл. nadra «перса», болг. недра́ «надра», схв. нȅдра «тс.; пазуха», слн. nédra, [nádrije] «тс.»;

псл. (j)iti (‹*ei-tei), *jьdǫ, (‹*ĭd-) із суфіксом -do- в теп. ч. (як і в псл. jadǫ: jati, jaxati, укр. ї́ду, ї́хати, bǫdǫ: byti, укр. бу́ду, бу́ти), перенесеним в деяких слов’янських мовах і в інфінітив (р. идти́, укр. [істи́]‹*ід-ти)՝, – споріднене з лит. eĩti «іти», лтс. iêt «тс.», прус. ēit «іде», лат. it «тс.» (īre «йти»), гот. iddja «йшов», гр. εσι «піде», ἵμεν «підемо», ав. aēiti «іде», дінд. éti «тс.», imáh «ідемо», тох. А В yäš «іде», ymäs «ідемо»;

р. идти́, итти́, иду́, бр. іці́, ісці́, іду́, др. ити́, иду́, п. iść, idę, ст. (j)ić, (j)ici, ч. jíti, jdu, слц. ísť, idem, вл. hić, (j)du, ил. hyś, du, полаб. ait, áidQ, болг. и́да, м. иде, схв. сти, ти, ћи, дēм, слн. нti, ídem, стсл. ити, идж;

псл. jatъka ‹ jata від іє. *i̯ā- «їхати, рухатися», пор. дінд. yātám «хід, похід, подорож»;

розвиток значення: «щось рухоме (зграя, стадо, рій)» → «уміщуване (напр., стадо)» → «вмістище» → «приміщення» (до подібного розвитку семантики пор. укр. ве́жа від vezti, початково «будинок на колесах»);

інші тлумачення, як слова, пов’язаного з п. chata, укр. хата (Karłowicz SWO 231) або з дінд. yámati «тримає, підносить», лтс. jaemt «покрити» (Fiсk I 292; Horn KZ 32, 583), з псл. jama, укр. я́ма як первісно «печера» (Jokl AfSlPh 37, 542–545), схв. поjата «хижа» (Mikl. EW 101), з балт. *aita, реконструйованого на підставі фін. аitta «комора», ест. ait «тс.» (Lidén MO V 198; FUF 25, 139), так само, як і спроба (Mo-szyński JP 37/4, 296–298) пов’язати слово з псл. po(v)ětъ, укр. пові́тка, менш переконливі або сумнівні;

думка (Sławski I 526) про запозичення українського слова з польської мови необґрунтована;

р. [я́тка] «місце для торгівлі на базарі; рундук під полотняним навісом», [ят] «скупчення риби», бр. я́тка «місце, де продають продукти харчування; дрібна пересувна крамниця», п. jatka «м’ясна крамниця; (заст.) (переважно мн. jatki) різниця», ст. jata «примітивна хатка; курінь, намет», (рідк.) jato «стадо», ч. jatky (мн.) «різниці», ст. jatka «різниця», слц. jatka «різниця (переважно у мн. jatky); м’ясна крамниця», вл. jěta, hěta, jětka «хатка; м’ясна крамниця», нл. jatka «різниця», болг. я́то «зграя (птахів)», [(по)я́та] «кошара; обора», м. [(по̏)(по̏)jата] «хлів», jато «зграя птахів; рій», схв. jа̏то «зграя птахів; рій; стадо», (по̏)jата «хлів, кошара; хижа, комора», слн. játа «стадо (зокрема, свиней)», роjáta «хлів, кошара; хижа, комора; повітка», стсл. ать(-хоульница) «господарська будівля, повітка»;