ІСТНІЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

і́стній «справжній»

псл. istъ (*istьnъ) «справжній; щирий; цей, той; сам», очевидно, утворене з основ займенників *is- (‹*jьs-) «той» і tъ «тс.», подібно до лат. iste «цей, той», умбр. esto «тс.»;
сюди ж, можливо, лтс. ĩsts «справжній», ĩstens «тс.»;
недостатньо переконливі зіставлення з дінд. śē «має у володінні», īśānáḥ «володар, маєтний», гот. aigin «власність», двн. eigan «власний» (Baudouin de Courtenay PF 12, 16–17; Stang NTS 15, 347– 348), з іє. es- «бути» (Mikl. EW 105; Meillet Etudes 300–301), з лит. jùsti «почувати» (Machek Studie 47–48), як і реконструкція (Bern. I 435) псл. *jьzstъ (‹*jьz «із» і st- «стати»), паралельного до лат. exsistere «існувати», або виведення (Machek ESJČ 228) з псл. *vьstъ‹*vid-tos, нібито похідного від *veid- «видіти, бачити»;
р. и́стый, «щирий, справжній», [и́стный] «тс.», бр. і́сны «дійсний, існуючий, справжній», др. истыи «той; той самий; справжній», п. istny «справжній», [isny], ст. ist, isty «тс.», ч. jistý «певний, безсумнівний», слц. istý «тс.», [istny] «той самий», вл. wěsty «вірний, неминучий; певний, точний; якийсь, деякий», нл. wěsty «тс.», ст. jisty, болг. ист «той самий», схв. ȕстū, слн. ísti «тс.», стсл. истъ «той самий, той», истовъ «справжній; сущий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

доїстний
и́сний
и́ста «тс.»
и́сте «тс.; сутність»
исти́зна «шукана сума грошей»
исти́й «тс.»«капітал»
и́стина «капітал»
и́стний «справжній, дійсний; наполегливий, жвавий» (и́стній)] Ж
истно́та «суть»
исто́вина «капітал»
исто́та «тс.»
і́сний «тс.»
існі́сінький «тс.»
і́стинствувати «запевняти»
істні́сінький «дійсний; такий самий»
і́стно «справді»
наи́cmi «справді»
наїсто «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
і́сны «дійсний, існуючий, справжній» білоруська
ист «той самий» болгарська
wěsty «вірний, неминучий; певний, точний; якийсь, деякий» верхньолужицька
aigin «власність» готська
eigan «власний» давньоверхньонімецька
īˊśē «має у володінні» давньоіндійська
īśānáḥ «володар, маєтний» давньоіндійська
истыи «той; той самий; справжній» давньоруська
*es- «бути» індоєвропейська
iste «цей, той» латинська
exsistere «існувати» латинська
ĩsts «справжній» латиська
ĩstens «тс.» латиська
jùsti «почувати» литовська
wěsty «тс.» нижньолужицька
jisty нижньолужицька
istny «справжній» польська
isny польська
ist «тс.» польська
isty «тс.» польська
istъ «справжній; щирий; цей, той; сам» (*istьnъ) праслов’янська
*is- «той» (‹*jьs-) праслов’янська
«тс.» праслов’янська
*jьs- праслов’янська
*istьnъ праслов’янська
*jьzstъ (‹*jьz «із» і st- «стати») праслов’янська
*vьstъ праслов’янська
*veid- «видіти, бачити» праслов’янська
*jьz праслов’янська
st- праслов’янська
*vid-tos праслов’янська
и́стый «щирий, справжній» російська
и́стный «тс.» російська
ȕстū сербохорватська
istý «тс.» словацька
istny «той самий» словацька
ísti «тс.» словенська
истъ «той самий, той»«справжній; сущий» старослов’янська
esto «тс.» умбрська
jistý «певний, безсумнівний» чеська

існува́ти

похідне утворення від [і́сний] «справжній, дійсний», [і́стній] «тс.»;
виникло, очевидно, як калька відповідного польського слова;
бр. існава́ць, п. istnieć;
Фонетичні та словотвірні варіанти

истнува́ти
істні́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
існава́ць білоруська
istnieć польська
і́сний «справжній, дійсний» українська
і́стній «тс.» українська

і́стина

запозичення з церковнослов’янської мови;
цсл.ИСТИНА пов’язане з истъ «справжній, істинний», якому відповідає укр. [і́стній];
р. болг. м. и́стина, бр. і́сціна, др. истина, схв. ȕстина, слн. ístina;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
і́сціна білоруська
и́стина болгарська
истина давньоруська
и́стина македонська
и́стина російська
ȕстина сербохорватська
ístina словенська
і́стній українська
истъ «справжній, істинний» церковнослов’янська
истина церковнослов’янська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.