ІСТНІЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. istъ (*istьnъ) «справжній; щирий; цей, той; сам», очевидно, утворене з основ займенників *is- (‹*jьs-) «той» і tъ «тс.», подібно до лат. iste «цей, той», умбр. esto «тс.»;

сюди ж, можливо, лтс. ĩsts «справжній», ĩstens «тс.»;

недостатньо переконливі зіставлення з дінд. śē «має у володінні», īśānáḥ «володар, маєтний», гот. aigin «власність», двн. eigan «власний» (Baudouin de Courtenay PF 12, 16–17; Stang NTS 15, 347– 348), з іє. es- «бути» (Mikl. EW 105; Meillet Etudes 300–301), з лит. jùsti «почувати» (Machek Studie 47–48), як і реконструкція (Bern. I 435) псл. *jьzstъ (‹*jьz «із» і st- «стати»), паралельного до лат. exsistere «існувати», або виведення (Machek ESJČ 228) з псл. *vьstъ‹*vid-tos, нібито похідного від *veid- «видіти, бачити»;

р. и́стый, «щирий, справжній», [и́стный] «тс.», бр. і́сны «дійсний, існуючий, справжній», др. истыи «той; той самий; справжній», п. istny «справжній», [isny], ст. ist, isty «тс.», ч. jistý «певний, безсумнівний», слц. istý «тс.», [istny] «той самий», вл. wěsty «вірний, неминучий; певний, точний; якийсь, деякий», нл. wěsty «тс.», ст. jisty, болг. ист «той самий», схв. ȕстū, слн. ísti «тс.», стсл. истъ «той самий, той», истовъ «справжній; сущий»;

похідне утворення від [і́сний] «справжній, дійсний», [і́стній] «тс.»;

виникло, очевидно, як калька відповідного польського слова;

бр. існава́ць, п. istnieć;

запозичення з церковнослов’янської мови;

цсл.ИСТИНА пов’язане з истъ «справжній, істинний», якому відповідає укр. [і́стній];

р. болг. м. и́стина, бр. і́сціна, др. истина, схв. ȕстина, слн. ístina;