ІМОВІРНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

імові́рний «можливий; (заст.) довірливий»

складні утворення з основ теп. ч. дієслова йня́ти (йму) (‹*jęti, *jbmǫ) та іменника ві́ра;
виникло на ґрунті виразу др. яти вѣру «вірити»;
пор. др. неявѣръ «недовірливий»;
р. неимове́рный, [имове́рный], бр. імаве́рны;
Фонетичні та словотвірні варіанти

імов́рливий
ймові́ра
ймові́рний
Пi
Етимологічні відповідники

Слово Мова
імаве́рны білоруська
яти «вірити» давньоруська
вѣру «вірити» давньоруська
неявѣръ «недовірливий» давньоруська
*jęti праслов’янська
*jbmǫ праслов’янська
неимове́рный російська
имове́рный російська
йня́ти (йму) (йму)(‹*jęti, *jbmǫ) українська
ві́ра українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України