ІМОВІРНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
імові́рний «можливий; (заст.) довірливий»
складні утворення з основ теп. ч. дієслова йня́ти (йму) (‹*jęti, *jbmǫ) та іменника ві́ра;
виникло на ґрунті виразу др. яти вѣру «вірити»;
пор. др. неявѣръ «недовірливий»;
р. неимове́рный, [имове́рный], бр. імаве́рны;
Фонетичні та словотвірні варіанти
імов́рливий
ймові́ра
ймові́рний
Пi
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| імаве́рны | білоруська |
| яти «вірити» | давньоруська |
| вѣру «вірити» | давньоруська |
| неявѣръ «недовірливий» | давньоруська |
| *jęti | праслов’янська |
| *jbmǫ | праслов’янська |
| неимове́рный | російська |
| имове́рный | російська |
| йня́ти (йму) (йму)(‹*jęti, *jbmǫ) | українська |
| ві́ра | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України