ЩЕПКАХ — ЕТИМОЛОГІЯ
ще́пко «точно, без лишки (про вагу)» (присл.)
очевидно, фонетичний варіант до че́пко «спритно, охайно, акуратно, гарно», пов’язаного з прикметником [че́пки́й] «спритний, акуратний; чіпкий»;
щодо фонетики пор. щебрець : чебре́ць;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| че́пко «спритно, охайно, акуратно, гарно» | ? |
| че́пки́й «спритний, акуратний; чіпкий» | ? |
| щебрець : чебре́ць | ? |
чепу́ри́ти «прикрашати, прибирати»
псл. čepuriti sę, що є складним утворенням з експресивного префікса če- і дієслівної основи -puriti, яку зближують з -pyr- (р. растопы́рить і под.);
менш імовірні інші спроби пояснення: пов’язання з лтс. ceplīts (орн.) «волове очко», priekšcelis «нахаба» (Mühl.–Endz. I 373), з чапля (Соболевский РФВ 71/2, 447–448; Mikl. EW 30), з щепи́ти, р. ще́пка (Bern. I 343), з псл. čepьсь, укр. чепе́ць (Jacobson IJSLP 1/2, 1959, 276), з схв. ко̏чопēран «жвавий, рухливий, моторний» (Malinowski PF 5, 118), з псл. čubъ, п. czub, укр. чуб, з псл. pero, п. piero, укр. перо (Sławski I 128–129);
р. [чапури́ться] «надиматися, бундючитися; чепуритися», [чепори́ться, чепу́ри́ться] «величатися, пишатися», чо́порный «манірний, бундючний», бр. [чапуры́ць] «чепурити», п. czupurny «задерикуватий, визивний», [ciupurny, cupurny] «дотепний; задерикуватий», [(каш.) czupierzyc se] «по-чудернацькому одягатися», ч. čepýřiti se «сердитися», болг. чапу́ри «(він) сердиться без причини», схв. че̏перан «спритний, жвавий», слн. čopíriti se «надиматися, високо нестися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зчепурля́ти
«очищати»
нечепу́ра
нечупуру́ха
очепури́ти
«очистити»
чепури́стий
чепури́ха
«чепуруха»
чепу́риця
«тс.»
че́пурість
«охайність»
че́пурка
«чепуруха»
чепуркі́вна
«дочка чепуруна»
чепурко́
«чепурун»
чепуркува́тий
чепу́рни́й
«охайний, чистий, ошатний, гарний; манірний, церемонний»
чепурні́ти
чепуру́н
чепуру́ха
чепурче́нко
«син-чепурун»
чіпу́ритися
«чепуритися»
чіпу́рний
«чепурний»
чопу́ритися
«тс.»
чопу́рний
чупу́рний
«тс.»
чупуру́н
«чепурун»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чапуры́ць «чепурити» | білоруська |
| чапу́ри «(він) сердиться без причини» | болгарська |
| ceplīts «волове очко» (орн.) | латиська |
| czub | польська |
| piero | польська |
| czupurny «задерикуватий, визивний» | польська |
| čepuriti | праслов’янська |
| čepьсь | праслов’янська |
| čubъ | праслов’янська |
| pero | праслов’янська |
| ще́пка | російська |
| чапури́ться «надиматися, бундючитися; чепуритися» | російська |
| ко̏чопēран «жвавий, рухливий, моторний» | сербохорватська |
| перан «спритний, жвавий» | сербохорватська |
| čopíriti se «надиматися, високо нестися» | словенська |
| чепе́ць | українська |
| чуб | українська |
| перо | українська |
| чепори́ться | українська |
| чепу́ри́ться «величатися, пишатися» | українська |
| чо́порный «манірний, бундючний» | українська |
| ciupurny «дотепний; задерикуватий» | українська |
| cupurny «дотепний; задерикуватий» | українська |
| czupierzyc se «по-чудернацькому одягатися» (каш.) | українська |
| čepýřiti se «сердитися» | чеська |
| če- | ? |
| -pyr- (р. растопы́рить і под.) | ? |
| priekšcelis «нахаба» | ? |
| чапля | ? |
| щепи́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України