ШЕПІТ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ше́піт «тихе мовлення, при якому звуки вимовляються без участі голосових зв’язок»
псл. šьръtъ;
звуконаслідувальне утворення;
пор. подібні chochotъ, rъръtъ, tъръtъ і т. ін;
р. шёпот, бр. шэпт, [шопт], др. шьпътъ, п. szept, ч. слц. вл. нл. šepot, болг. м. ше́пот, схв. ша̏па̄т, слн. šepèt, цсл. шьпътъ, шьпотъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заше́птувати
«заговорювати (чаклуючи)»
напо́шепки
«пошепки»
на́шепти
пере́шепт
пере́шепти
«перешіптування»
пі́дшепт
по́шепки
по́шепком
по́шепт
по́шоптом
«пошепки»
шепета́ти
«шепеляти»
шепетля́вий
«той, що шепеляє»
шепету́х
«той, хто шепоче»
шепе́ць
«тс.»
ше́пітний
ше́пкати
«шепеляти; шепотіти»
шепоти́нник
«той, хто трохи шепеляє; шептун»
шепоту́н
шепоту́ха
шепт
«шепіт»
шепта́ти
шепті́й
«знахар»
шепту́н
«тс.; обмовник»
шепту́ня
«знахарка»
шепту́ха
«тс.; обмовниця»
шопо́т
«шепіт»
шопоті́ти
шопотня́
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шэпт | білоруська |
шопт | білоруська |
ше́пот | болгарська |
šepot | верхньолужицька |
шьпътъ | давньоруська |
ше́пот | македонська |
šepot | нижньолужицька |
szept | польська |
šьръtъ | праслов’янська |
chochotъ | праслов’янська |
rъръtъ | праслов’янська |
tъръtъ | праслов’янська |
шёпот | російська |
ша̏па̄т | сербохорватська |
šepot | словацька |
šepèt | словенська |
шьпътъ | церковнослов’янська |
шьпотъ | церковнослов’янська |
šepot | чеська |
ши́пот «водоспад; поріг на річці; швидка течія»
запозичення з румунської мови;
рум. şípot, [şîpot] «джерело, жолобок (біля джерела)», мабуть, походить від болг. ше́пот «шепіт; (перен.) глухий неясний шум», етимологічно спорідненого з укр. ше́піт;
п. [szypot] «водоспад, шум»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ши́піт
«швидкий потік; малий водоспад»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ше́пот «шепіт; (перен.) глухий неясний шум» | болгарська |
szypot «водоспад, шум» | польська |
şípot | румунська |
şîpot «джерело, жолобок (біля джерела)» | румунська |
ше́піт | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України