ШВИДКУ — ЕТИМОЛОГІЯ
швидки́й
запозичене з давньонижньонімецької мови за посередництвом польської;
днн. swīð «сильний, спритний» споріднене з дангл. swīð «тс.», свн. (ge)swinde «швидкий, несамовитий», ранньонвн. schwind(e), н. (ge)schwind «швидкий», дфриз. swīthe (присл.) «дуже», дісл. svinnr «розумний», гот. swinþs «сильний», далі, можливо, з лит. sveĩkas «здоровий» (Specht 128);
Фасмер вважає цю етимологію непереконливою (Фасмер IV 419–420);
р. (пд., зах.) [швы́дкий], бр. [швы́дкій], п. [szwytki] «спритний, меткий, хвацький», [świtki] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зашвидки́й
нашвидку́
пришви́дчувач
пришви́дшити
шви́дкати
«поспішати»
шви́дкісний
шви́дкісник
шви́дкість
швидкома́
швидкува́ти
«тс.»
швидч
«швидше»
шви́дче
швидчі́й
швидчі́ш
швидчі́ше
«тс.»
шви́дшати
шви́дше
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| швы́дкій | білоруська |
| swinþs «сильний» | готська |
| swīð «тс.» | давньоанглійська |
| svinnr «розумний» | давньоісландська |
| swīð «сильний, спритний» | давньонижньонімецька |
| swīthe «дуже» (присл.) | давньофризька |
| sveĩkas «здоровий» | литовська |
| (ge)schwind «швидкий» | німецька |
| szwytki «спритний, меткий, хвацький» | польська |
| świtki «тс.» | польська |
| швы́дкий (пд., зах.) | російська |
| schwind(e) | ? |
шми́тки́й «швидкий, моторний»
експресивне утворення, що виникло, очевидно, внаслідок контамінації слів швидки́й та метки́й;
п. [szmytki] «спритний; прудкий; швидкий» (з укр.?);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| szmytki «спритний; прудкий; швидкий» (з укр.?) | польська |
| швидки́й | українська |
| метки́й | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України