ХАЛЯВА — ЕТИМОЛОГІЯ

не обґрунтоване припущення про те, що п. cholewa є джерелом для укр. халя́ва (Zaręba JP 51, 1, 5);

безпідставно зіставлялося з лат. caliga «чобіт» (Matzenauer 179);

псл. xol’eva, розглядається як похідне від дієслова xoliti (ЭССЯ 8, 59–60);

припускалося запозичення із циганської мови (Горяев 394; Mikl. EW 85; Machek Slavia 16, 211);

циг. холо́в, [холова́] «штани, шаровари» швидше, навпаки, слов’янського походження;

висловлювалася думка про спорідненість з холо́ша, холо́шні (схв. хла̏ча «панчоха») і з п. chłonąć «вбирати в себе, всмоктувати» (тоді п. cholewa первісно «те, що обгортає» –Sławski I 74–75; Brückner 182);

малоймовірним є і зведення слова до псл. *xal-, *xol- із звуконаслідувальним значенням (халя́ва «те, що шумить» – Ильинский ИОРЯС 20/4, 156);

р. [халя́ва], бр. халя́ва, п. cholewa, ч. [chalava, halava], ст. cholava «кусок тканини для обв’язування», вл. kholowa, нл. chîlowa, схв. [hȍleva] «панчоха»;

похідне утворення від [ко́жа] «шкіра»;

назва зумовлена тим, що роль крил у кажана виконують шкіряні перетинки;

у першому складі о перейшло в а під впливом наголошеного а наступного складу, як у словах бага́тий, хазя́їн, халя́ва;

р. кожа́н, [ко́жаник] «кажан», [ко́жаница], бр. кажа́н, п. [każan] «тс.»;

псл. xolujь;

первісно, мабуть, «раб, слуга» (звідси всі негативні сучасні значення «наймит, прихвостень, попихач»);

зіставлялося з лит. skålti «розколювати», kuõlas «кілок», хет. iškallāi «розривати, розколювати» і зводилося до іє. *ksol- «чистити, скребти, обрізати» від іє. *ks-/kes- (Мельничук Этимология 1966, 216–217, 219);

така етимологія не виключає зв’язку з псл. xoliti, *xolkъ, *xolpъ, *xolstъ (ЭССЯ 8, 65; пор. також Соболевский ЖМНП 1886/9, 146; Lehr-Spławiński JP 24/2, 43–44; Черных II 349) – хо́лост, холости́ть;

припускалася спорідненість зі словами наха́л, подхали́м, па́холок (Фасмер IV 258–259; Горяев 394, Доп. I 51; Преобр. I 595), з халя́ва, р. [халя́вить] «бруднити» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 156);

Трубачев (Терм. родства 188) пов’язує з р. [алу́й] «служба»;

р. холу́й, бр. халу́й, п. [chołoj, choluj] «стебла, гичка», ч. choluj «підстилка з листя, дрібні віти», вл. chołuj «плуг», нл. chîluj, [chîlyj, choloj] «плуг»;