ФЛОРА — ЕТИМОЛОГІЯ

фло́ра «сукупність усіх видів рослин, що ростуть на певній території; рослинний світ узагалі»

припускається спорідненість іє. *bhlō- з іє. *bhē˘l- «білий; сяяти», з якого походить укр. бі́лий;
походить від лат. Flora «богиня квітів і весни у стародавніх римлян», пов’язаного з flōs (род. в. flōris) «квітка», яке зводиться до іє. *bhlō-/bhlе̄-/bhlā- «цвісти, квітнути», звідки також н. blühen «цвісти», Blüme «квітка», англ. bloom «квітка; цвісти», сірл. blāth «тс.»;
термін новолатинської наукової номенклатури;
уперше вжив К. Лінней (1707–1778);
р. бр. болг. м. схв. фло́ра, п. flora, ч. слц. слн. flóra;
Фонетичні та словотвірні варіанти

флореа́ль «весняний місяць французького республіканського календаря, чинного у 1793--1805 рр.»
флори́ст
флористи́чний
флори́стка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
bloom «квітка; цвісти» англійська
фло́ра білоруська
фло́ра болгарська
*bhlō- індоєвропейська
*bhē˘l- «білий; сяяти» індоєвропейська
*bhlō-/bhlе̄-/bhlā- «цвісти, квітнути» індоєвропейська
Flora «богиня квітів і весни у стародавніх римлян» латинська
flōris «квітка» латинська
flōs латинська
фло́ра македонська
blühen «цвісти» німецька
Blüme «квітка» німецька
flora польська
фло́ра російська
фло́ра сербохорватська
blāth «тс.» середньоірландська
flóra словацька
flóra словенська
бі́лий українська
flóra чеська

Флор (чоловіче ім’я)

виникло як відповідник чоловічого роду до жіночого імені Фло́ра, запозиченого з латинської мови;
латинське особове ім’я Flóra, первісно «богиня квітів і весни», утворене від іменника flōs (род. в. flōris) «квітка»;
р. бр. болг. Флор, Фло́ра, слн. Flora, стсл. Флоръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Флор (1627)
Фло́ра (жіноче ім’я)
Фрол
Хлор
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Флор білоруська
Фло́ра білоруська
Флор болгарська
Фло́ра болгарська
Flóra «богиня квітів і весни» латинська
flōris «квітка» род. в. латинська
flōs латинська
Флор російська
Фло́ра російська
Flora словенська
Флоръ старослов’янська
Фло́ра українська

флер «тонка прозора тканина»

запозичення з німецької мови;
н. Flor «флер, креп» через гол. ст. floers «тс.» і фр. ст. velous «тс.» зводиться до лат. villōsus «волохатий, кучерявий», похідного від villus «вовна, руно, ворса» ‹ vellus «руно, вовняна пряжа», спорідненого з псл. *vъl̥na, укр. во́вна;
зіставляється також з лат. flōs (род. в. flōris) «квітка» як первісно «тканина в квітах» (Holub–Kop. 115);
р. бр. флёр, п. flor, ч. слц. слн. flór, м. флор, схв. фло́р;
Фонетичні та словотвірні варіанти

флерника́р
фльо́рес «траурний флер, креп»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
флёр білоруська
floers «тс.» голландська
villōsus «волохатий, кучерявий» латинська
villus «вовна, руно, ворса» латинська
vellus «руно, вовняна пряжа» латинська
flōs «квітка» (род. в. flōris) латинська
flōris «тканина в квітах» латинська
флор македонська
Flor «флер, креп» німецька
flor польська
*v<SUP>ъ</SUP>l̥na праслов’янська
флёр російська
фло́р сербохорватська
flór словацька
flór словенська
во́вна українська
velous «тс.» французька
flór чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України