ТУРИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ЗМІСТ

ту́ри́ти «гнати, проганяти, виганяти»

пов’язувалося з п. tyrać, terać «тратити», ч. týrati «мучити, терзати», слц. týrat’ «тс.» (Brückner 585, 589; Holub–Кор. 399), з дінд. turáti, turanýati «гонить вперед, поспішає», turáḥ «швидкий» (Uhlenbeck 114);
псл. [turiti, turati] «гнати, штовхати, кидати»;
задовільної етимології не має;
зіставлялося з лит. tùrkterėti «штовхнути» і р. то́ркать (укр. торка́ти) «штовхати» (Būga RR I 490), з лит. turėˊti «мати» (Младенов 643), з лит. paturoti «дорікати» (Mikl. EW 365);
висувалась гіпотеза про звуконаслідувальне походження слов’янських форм і заперечувалась наявність споріднених слів у балтійських та інших мовах (Skok III 525);
висловлювалось припущення про деномінативне походження слова від назви пересувного осадного пристосування або винищеної тварини turъ «тур, зубр» (Німчук 197, 358; Преобр. Вып. последний 19–20);
р. тури́ть «підганяти, гнати; лякати; [навантажити, навалити]», [ту́рить] «швидко плисти човном», турну́ть «прогнати», [туря́ть] «підганяти, спонукати», [тури́ться] «поспішати», [потури́ть (рыбу)] «піймати (рибу)», бр. туры́ць «гнати; нести або везти щось важке; [змушувати щось робити; будити; їхати швидко, котити; бігти]», турну́ць «прогнати; штовхнути; [сунути; погнатися; швидко побігти або поїхати]», [тура́ць] «ганяти; часто посилати», п. [turać się] «блукати, волочитися по світу», [turnąć] «штовхнути, викинути, вигнати», болг. ту́рям «ставити, класти», ту́рвам «ставити, кидати (час від часу)», разту́ря «зруйнувати, розігнати, розкидати; зіпсувати», схв. ту̏рити «кинути, скинути, засунути, запхнути», ту̏рити се «забратися, залізти, кинутись», ту́рати «кидати, штовхати, запихати», ту́рати се «втручатися, кидатися», слн. túrati «штовхати, смикати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

поту́ранє «допікання, причіпки, погане поводження»
потури́ти «погнати; кинути, жбурнути; [розштовхати, розігнати]»
потурли́ти «погнати»
потурля́ти «розштовхати, розігнати»
потурну́тися «погнатися»
проту́ри́ти «прогнати»
протуря́ти «проганяти»
ту́ранє «виганяння; вигнання»
тура́ти «виганяти; гребувати»
тура́тися «втручатися»
ту́ритися «гнатися»
турли́ти «гнати, проганяти, виганяти»
турля́ти «сильно штовхати, кидати, ганяти, переміщати»
ту́рну́ти «погнати; [штовхнути; послати]»
туро́м «сильно гонячи»
туря́ти «гнати, ганяти; штовхати Нед; наводити на думку, вказувати Нед»
туря́тися «гнатися, ганятися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
туры́ць «гнати; нести або везти щось важке; [змушувати щось робити; будити; їхати швидко, котити; бігти]» білоруська
турну́ць «прогнати; штовхнути; [сунути; погнатися; швидко побігти або поїхати]» білоруська
тура́ць «ганяти; часто посилати» білоруська
ту́рям «ставити, класти» болгарська
ту́рвам «ставити, кидати (час від часу)» болгарська
разту́ря «зруйнувати, розігнати, розкидати; зіпсувати» болгарська
turáti давньоіндійська
turanýati «гонить вперед, поспішає» давньоіндійська
turáḥ «швидкий» давньоіндійська
tùrkterėti «штовхнути» литовська
turėˊti «мати» литовська
paturoti «дорікати» литовська
tyrać польська
terać «тратити» польська
turać się «блукати, волочитися по світу» польська
turnąć «штовхнути, викинути, вигнати» польська
turiti «гнати, штовхати, кидати» праслов’янська
turati праслов’янська
turъ «тур, зубр» праслов’янська
то́ркать «штовхати» (укр. торка́ти)(Būga RR I 490) російська
тури́ть «підганяти, гнати; лякати; [навантажити, навалити]» російська
ту́рить «швидко плисти човном» російська
турну́ть «прогнати» російська
туря́ть «підганяти, спонукати» російська
тури́ться «поспішати» російська
потури́ть «піймати (рибу)» (рыбу)] російська
ту̏рити «кинути, скинути, засунути, запхнути» сербохорватська
рити се «забратися, залізти, кинутись» сербохорватська
ту́рати «кидати, штовхати, запихати» сербохорватська
ту́рати се «втручатися, кидатися» сербохорватська
týrat' «тс.» словацька
túrati «штовхати, смикати» словенська
торка́ти українська
týrati «мучити, терзати» чеська

тура́ти «звертати увагу, зважати Г; дбати, старатися О; мріяти Нед; зневажати, не зважати Нед; зволікати»

не зовсім ясне;
може бути пов’язане з ту́ри́ти «гнати» (первісно також «бігти», пор. бр. [туры́ць] «бігти, мчати»);
щодо розвитку значення пор. п. biec, biegać «бігти, бігати» – zabiegać (o coś) «турбуватися про щось, клопотатися» (Ткаченко УМШ 1959/2, 66);
зіставляється також (Куркина Этимология 1971, 78) з р. потво́рство «потурання», пов’язаним з твори́ть «творити»;
можна припустити й давній зв’язок з лит. turėˊti «мати, родити (маля, первісно «метати, кидати»), виховувати (піклуватися)»;
р. [потура́ть] «ставитися поблажливо» (з укр.?), бр. патура́ць «тс.; [турбуватися (про когось)]», п. [turać] «турбуватися, піклуватися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

по́тур «потурання»
потура́йло «той, хто потурає»
потура́льник
потура́ти «ставитися поблажливо, зважати, звертати увагу»
потура́ч «тс.»
потуря́ти «тс.»
тура́лий «уважний, обачний»
ту́ранє «поблажливість»
тура́тель «мрійник»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
туры́ць білоруська
патура́ць «тс.; [турбуватися (про когось)]» білоруська
turėˊti «мати, родити (маля, первісно «метати, кидати» литовська
biec польська
zabiegać (o coś) «турбуватися про щось, клопотатися» (o coś)(Ткаченко УМШ 1959/2, 66) польська
zabiegać польська
turać «турбуватися, піклуватися» польська
потво́рство «потурання» російська
твори́ть «творити» російська
потура́ть «ставитися поблажливо» (з укр.?) російська
ту́ри́ти «гнати» (первісно також «бігти», пор. бр. [туры́ць] «бігти, мчати») українська

шту́рха́ти «штовхати»

експресивне утворення, що виникло, очевидно, на основі початкового *с-ту́р-к-а́ти, префіксального похідного з префіксом с-(›ш-) від дієслова ту́рити «гнати; штовхати» (пор. турну́ти «штовхнути; послати, погнати»);
для п. szturchać припускалося запозичення з німецької мови (свн. stürn «довбати, колоти» – Boryś 608);
бр. шту́рхаць «штовхати», п. szturchać «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

поштурка́ч «той, з ким погано поводяться»
поштурхо́висько «тс.»
шторх «вигук на позначення поштовху, стусана»
што́рхати
шту́рканець «стусан»
шту́рка́ти
штурх (виг.)
штурха́н
штурхане́ць
штурхани́на
штурхі́ць «тс.» (виг.)
шту́хати «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шту́рхаць «штовхати» білоруська
szturchać (свн. stürn «довбати, колоти» -- Boryś 608) польська
szturchać «тс.» польська
stürn «довбати, колоти» середньоверхньнімецька
*с-ту́р-к-а́ти українська
ту́рити «гнати; штовхати» (пор. турну́ти «штовхнути; послати, погнати») українська

цу́рити «швидко їхати; гнати»

очевидно, результат експресивної фонетичної видозміни слова ту́ри́ти під впливом вигуку цу;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ту́ри́ти ?
цу ?

тур «вимерлий дикий бик, Bos primigenius; гірська коза, Capra ibex L.; Capra caucasica Güld.» (зоол.)

очевидно, залишок доіндоєвропейського субстрату;
споріднене з лит. taũras «буйвіл, тур», прус. tauris «зубр», лат. taurus «бик», гр. ταύρος, ірл. tarb «тс.», ав. staōra- «велика рогата худоба», гот. stiur «бик; теля»;
псл. turъ;
р. бр. болг. тур, др. туръ, п. ч. слц. вл. нл. tur, полаб. täur, схв. Typjaк (топонім), слн. túr, стсл. тоуръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

туре́ць (зменш.)
тури́ця «самиця тура»
тури́ще
ту́рій (у сполученні ту́рі язики́ -- вид рослини)
турка́тий «в якого роги повернуті один до одного Г, Чаб» (про вола)
турко (назва вола з рогами, які розходяться від основи, а з середини загнуті всередину)
туря́ «маля тура»
ту́рячий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
staōra- «велика рогата худоба» авестійська
тур білоруська
тур болгарська
tur верхньолужицька
stiur «бик; теля» готська
ταύρος грецька
туръ давньоруська
tarb «тс.» ірландська
taurus «бик» латинська
taũras «буйвіл, тур» литовська
tur нижньолужицька
täur полабська
tur польська
turъ праслов’янська
tauris «зубр» прусська
тур російська
Typjaк (топонім) сербохорватська
tur словацька
túr словенська
тоуръ старослов’янська
tur чеська

тур «жук-олень, рогач, Lucanus cervus L.» (ент.)

результат перенесення на жука назви дикого бика за формою голови жука, який має великі роги;
р. [тур] «жук-олень»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

тури́ця «самиця жука-оленя»
турове́ць «жук-олень Шейк; жук-геркулес, Dynastes Нед»
ту́рок «жук-олень»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тур «жук-олень» російська

тур «один оберт по колу в танці; етап у конкурсах, змаганнях; на виборах»

фр. tour «оберт; черговість» через слат. turnus зводиться до лат. tоrnus «токарний верстат», джерелом якого є гр. τόρνος «обертовий рух; циркуль; токарний прилад», пов’язане з τείρω «тру», спорідненим з лат. tero «тс.», псл. *terti «терти»;
запозичення з французької мови;
р. бр. болг. тур, п. ч. tura, слц. слн. túra, схв. тур, ту̀ра;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тур білоруська
тур болгарська
τόρνος «обертовий рух; циркуль; токарний прилад» грецька
τείρω «тру» грецька
tоrnus «токарний верстат» латинська
tero «тс.» латинська
tura польська
*terti «терти» праслов’янська
тур російська
тур сербохорватська
ту̀ра сербохорватська
turnus середньолатинська
túra словацька
túra словенська
tour «оберт; черговість» французька
tura чеська

коро́виця «жук-олень (жукрогач), Lucanus cervus L.; жук-носоріг, Oryctes nasicornis L.» (ент.)

похідне утворення від коро́ва;
така назва жука-оленя зумовлена тим, що у нього верхні щелепи перетворилися на два великі роги, які нагадують роги корови чи бугая (Горностаев 116; Плавильщиков 289);
пор. інші назви цього жука [буга́й, бо́жий бичок, бо́жий во́лик, тур, ту́рок, тури́ця, бо́жа коро́вка, хрущ ріжка́тий, рога́й, ро́ґаль], рога́ч, [рога́чька, рогли́к, рогли́ця];
назва жука-носорога є результатом перенесення з жука-оленя, зумовленого тим, що жук-носоріг має на лобі великий ріг (Горностаев 122; Плавильщиков 293);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
коро́ва українська
буга́й українська
рога́ч українська
рога́чька українська
рогли́к українська
рогли́ця українська
бо́жий бичок українська
бо́жий во́лик українська
тур українська
ту́рок українська
тури́ця українська
бо́жа коро́вка українська
хрущ ріжка́тий українська
рога́й українська
ро́ґаль українська

лита́вра «різновид барабана»

сгр. *πολυταυρέα «литаври» складається з основи πολύ «багато», спорідненої з дінд. purú-, гот. двн. filu «тс.» і, далі, з гр. πλέως «повний», псл.ьnъ «тс.», укр. по́вний, і форми ταυρέα «литаври; бичача шкіра», похідної від ταύρος «бик», спорідненого з лит. taũras «бик, буйвол», псл. turъ «тур, буйвол», укр. тур;
запозичення з грецької мови;
на ґрунті східнослов’янських мов зазнало гаплології у виразах типу «бити по (по)литаврах»;
думка про походження від араб. al-ťabb, що лежить в основі іт. ataballo, taballo, ісп. atabal, порт. atabale (Mikl. EW 170; Matzenauer 242) є помилковою;
р. лита́вра, лита́вры, бр. літа́ўра, літа́ўры, [політа́вры], п. litaury (з укр.), болг. лита́врир.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

лита́ври «тс.»
литаври́ст
політа́ври «вид музичного інструмента»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
літа́ўра білоруська
літа́ўры білоруська
політа́вры білоруська
лита́врир.) болгарська
filu «тс.» готська
πλέως «повний» грецька
filu «тс.» давньоверхньонімецька
purú- давньоіндійська
atabal іспанська
ataballo італійська
taballo італійська
taũras «бик, буйвол» литовська
litauryукр.) польська
atabale португальська
*р<SUP>ь</SUP>nъ «тс.» праслов’янська
turъ «тур, буйвол» праслов’янська
лита́вра російська
лита́вры російська
*πολυταυρέα «литаври» середньогрецька
πολύ «багато» середньогрецька
ταυρέα «литаври; бичача шкіра» середньогрецька
ταύρος «бик» середньогрецька
по́вний українська
тур українська
al-ťabb ?

тип

запозичення із західноєвропейських мов;
нім. Тур «тип, прототип; зразок», фр. type «тс.» походять від пізньолат. typus «образ, зображення», яке зводиться до гр. τύπος «удар; відбиток», пов’язаного з τύπτω «б’ю», спорідненим з дінд. tṓpati (tupáti, túmpati, tumpáti) «штовхає», лтс. staũpe «сліди кінських копит», псл. *tъpъtъ «топіт», *tъpati «топати»;
р. болг. м. тип, бр. тып, п. ч. слц. вл. typ, схв. ти̑п, слн. típ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

типа́ж
типіза́ція
типізува́ти
типо́ви́й
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тып білоруська
тип болгарська
typ верхньолужицька
τύπος «удар; відбиток» грецька
τύπτω «б’ю» грецька
tṓpati «штовхає» (tupáti, túmpati, tumpáti) давньоіндійська
tupáti давньоіндійська
túmpati давньоіндійська
tumpáti давньоіндійська
staũpe «сліди кінських копит» латиська
тип македонська
Тур «тип, прототип; зразок» німецька
typus «образ, зображення» пізньолатинська
typ польська
*tъpъtъ «топіт» праслов’янська
*tъpati «топати» праслов’янська
тип російська
ти̑п сербохорватська
typ словацька
típ словенська
type «тс.» французька
typ чеська

тура́ «шахова фігура, що формою нагадує башту»

запозичення з французької мови;
фр. tour «башта; шахова фігура» походить від лат. turris «башта», запозиченого, як і гр. τύρσις «укріплене місто, обнесений муром будинок», з якоїсь середземноморської мови;
р. бр. тура́, болг. тур «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тура́ білоруська
тур «тс.» болгарська
τύρσις «укріплене місто, обнесений муром будинок» грецька
turris «башта» латинська
тура́ російська
tour «башта; шахова фігура» французька

ту́ри «земляні укріплення, плетені корзини, наповнені землею» (мн.)

очевидно, запозичення з французької (фр. tour «башта») або з італійської (іт. tura «насип») мови;
мало переконливе пов’язання (Соболевский РФВ 70, 97) з тур «дикий бик» (за формою укріплення);
р. ту́ры «корзини із землею на валу фортеці»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
tura італійська
ту́ры «корзини із землею на валу фортеці» російська
тур «дикий бик» (за формою укріплення) українська
tour французька

туриця «осока, Carex L.; осока піщана, Carex arenaria L. Mak; нетреба звичайна, Xanthium strumarium L.; липучка їжакова, Lappula echinata Gilib. (Echinostermum lappula Lehm.)» (бот.)

назва пояснюється тим, що осока піщана дуже жорстка (пор. укр. остриця, схв. оштрица, острика «тс.») і вважається придатною в їжу тільки для диких тварин, а не для свійської худоби, яку калічить;
на нетребу і липучку назва перенесена з осоки, очевидно, за ознакою колючості;
похідне утворення від тур «дикий бик»;
бр. [ту́рыца] «вовче тіло болотне, Comarum palustre L.», п. turzyca «осока», ст. turza trawa, turzowa trawa, ч. tuřice (з п.) «тс.», схв. ту̀рица «підмаренник, Galium L.; гравілат, Geum L.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ту́рыца «вовче тіло болотне, Comarum palustre L.» білоруська
turzyca «осока» польська
turza trawa (ст.) польська
turzowa trawa (ст.) польська
оштрица сербохорватська
острика сербохорватська
ту̀рица «підмаренник, Galium L.; гравілат, Geum L.» сербохорватська
остриця українська
тур «дикий бик» українська
tuřice «тс.»п.) чеська

ту́ркавка «горлиця звичайна, Streptopelia turtur L. Шарл (Columba turtur L.)» (орн.)

звуконаслідувальні утворення, похідні від вигуку, що імітує звуки горлиці або дикого голуба;
подібні назви голуба властиві й іншим мовам, пор. лат. turtur, нар.-лат. turturella, нвн. Turteltaube, дангл. turtur(e), turtle, turtla, англ. turtle, дісл. turture;
р. [турлу́шка] «горлиця», [турлы́шка] «тс.», [туру] (виг.), [турлу́, турлы́] «тс.», бр. ту́ркаўка «дикий голуб», п. turkawka «голуб, Turtur aurita», [trukawka] «тс.», turkot «голуб»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

тур (вигук для відтворення крику горлиці)
туріючка
ту́ркавчин «властивий горлиці»
ту́ркалка
туркалко
ту́ркало
турка́ч «тс.»
ту́ркіт «чубатий, волохатий голуб, який відзначається туркотанням; звуки, які видає голуб, горлиця»
ту́ркічка «горлиця»
ту́ркот «голуб з волохатими лапами, Columba tympanisans»
ту́ркотень «припутень, Columba palumbus L.»
ту́ркочка «горлиця»
турку́н «горлиця Нед, Дейн; припутень Дейн; голуб-синяк, Columba oenas L. Дейн»
ту́ркут «туркіт» (голуб)
ту́рлица «горлиця»
турлу́шка «горлиця звичайна»
турок
ту́ртавка «тс.»
ту́рталка «Turtur auritus»
ту́ртош «горлиця»
турун «припутень»
турча́нка «горлиця звичайна»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
turtle англійська
ту́ркаўка «дикий голуб» білоруська
turtur(e) давньоанглійська
turtle давньоанглійська
turtla давньоанглійська
turture давньоісландська
turtur латинська
turturella народнолатинська
Turteltaube нововерхньонімецька
turkawka «голуб, Turtur aurita» польська
trukawka «тс.»«голуб» польська
turkot «тс.»«голуб» польська
турлу́шка «горлиця» російська
турлы́шка «тс.» російська
туру (виг.) російська
турлу́ російська
турлы́ «тс.» російська

туря «листовик сколопендровий, Phyllitis scolopendrium (L.) Neum. См (Scolopendrium vulgare Sm. Mak)» (бот.)

похідне утворення від тур «дикий бик»;
очевидно, виникло на основі словосполучення турій язик;
назва пояснюється тим, що листок цієї папороті має нероздільну пластинку, подібну за формою до язика;
пор. [язи́чниця Нед, оленьяго язика трава] «листовик сколопендровий», а також відповідні назви в інших мовах: п. jeleni język, ч. jelení jazyk, схв. jезичац, jезичина, воловски jезик, говећи jезик, jеленски jезик, слн. jelenov jezik, н. Zungenfarrn, Hirschzunge, англ. hart’s tongue «тс.»;
назва серпію красильного може бути зумовлена також жорсткістю листя рослини, придатної в їжу лише для диких тварин;
Фонетичні та словотвірні варіанти

турі язики «серпій красильний; Serratulа tincturia L. Mak; вид рослини Нед»
турій язик «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hart's tongue «тс.» англійська
Zungenfarrn німецька
Hirschzunge німецька
jeleni język польська
jезичац сербохорватська
jезичина сербохорватська
воловски jезик сербохорватська
говећи jезик сербохорватська
jеленски jезик сербохорватська
jelenov jezik словенська
тур «дикий бик» українська
турій язик українська
язи́чниця «листовик сколопендровий» українська
jelení jazyk чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України