ТРОНУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
трон «монарший престол»
н. Thron, фр. trône, англ. throne, іт. ісп. trono походять від пізньолат. thronus «тс.», яке зводиться до гр. ϑρόνος «підпора, стойка, опора; сидіння, престол», спорідненого з лат. firmus «міцний, стійкий», дінд. dhāráyati «підтримує, держить»;
запозичення із західноєвропейських мов;
р. бр. болг. м. трон, п. нл. tron, ч. trůn, слц. вл. слн. trón;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
throne | англійська |
трон | білоруська |
трон | болгарська |
trón | верхньолужицька |
ϑρόνος «підпора, стойка, опора; сидіння, престол» | грецька |
dhāráyati «підтримує, держить» | давньоіндійська |
trono | іспанська |
trono | італійська |
firmus «міцний, стійкий» | латинська |
трон | македонська |
tron | нижньолужицька |
Thron | німецька |
thronus «тс.» | пізньолатинська |
tron | польська |
трон | російська |
trón | словацька |
trón | словенська |
trône | французька |
trůn | чеська |
тро́ні «трішечки»
очевидно, псл. *t(ь)ron- «невелика частина, крихта», похідне, як і troxa «тс.», від основи *terti, tьrǫ «терти»;
р. [троньки, тро́нечки] «тс.», каш. [tron] «попіл», [v trȯn (v trȯnё)] «зовсім, дощенту, на шматки», болг. [тро́нка] «мало, трохи», [тро́нца] «тс.», [тро́на(са)] «обсипати(ся)», м. [тронsе] «мало»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
трі́ні
«тс.»
трі́ньки
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
тро́нка «мало, трохи» | болгарська |
тро́нца «тс.» | болгарська |
тро́на(са) «обсипати(ся)» | болгарська |
tron «попіл» | кашубський |
v trȯn «зовсім, дощенту, на шматки» (v troђnё)] | кашубський |
v trȯnё | кашубський |
тронsе «мало» | македонська |
*t(ь)ron- «невелика частина, крихта» | праслов’янська |
troxa «тс.» | праслов’янська |
*terti | праслов’янська |
tьrǫ «терти» | праслов’янська |
троньки | російська |
тро́нечки «тс.» | російська |
тран «риб’ячий жир»
запозичення з німецької мови;
н. Tran «риб’ячий жир» є результатом скорочення складного слова Fischtran, в якому -tran зводиться до снн. trān «крапля», спорідненого з гол. traan, дат. норв. шв. tran, двн. свн. дангл. trahan «тс.», нвн. Träne «сльоза» (краплями витікав жир при підвищенні температури);
бр. [тран], п. tran, ч. trán «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
трін
«тс.»
трон
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
тран | білоруська |
traan | голландська |
trahan «тс.» | давньоанглійська |
trahan «тс.» | давньоверхньонімецька |
tran | датська |
Tran «риб’ячий жир» | німецька |
Fischtran | німецька |
Träne «сльоза» (краплями витікав жир при підвищенні температури) | нововерхньонімецька |
tran | норвезька |
tran | польська |
trahan «тс.» | середньоверхньнімецька |
trān «крапля» | середньонижньонімецька |
trán «тс.» | чеська |
tran | шведська |
трога́ти «торкатися, ворушити; непокоїти, набридати Нед, смикати»
існує припущення про виникнення дієслова в результаті фонетичної видозміни форми типу р. [торга́ть, то́ргнуть] «рвати, смикати», укр. то́ргати «смикати» (Mikkola Ursl. Gr. III 92);
р. тро́нуть виводиться з [тро́пнуть] «тупнути», а тро́гать пояснюється як результат впливу форми дви́гать (Vaillant Gr. comp. I 93);
зіставляється з лтс. treksne «удар, поштовх», дісл. þreka «давити, тіснити», дангл. ðraku «натиск, насилля» (Mühl.–Endz. IV 230), з терза́ти, з лат. traho «тягти» (Горяев 376), з лат. tergeo, tergo «прати; чистити», гот. þairko «дірка» (Petr BB 18, 285);
єдиної етимології не має;
р. тро́гать «торкатися; мацати; чіпати; непокоїти; викликати співчуття», бр. [тро́гаць] «чіпати», болг. тро́гвам «торкаю»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
трога́тельний
«зворушливий, захоплюючий»
(з рос.)
тро́га́ючий
«тс.»
трону́ти
«торкнутися; зворушити»
тро́нутися
«стати трохи ненормальним, психічно хворим»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
тро́гаць «чіпати» | білоруська |
тро́гвам «торкаю» | болгарська |
þairko «дірка» | готська |
ðraku «натиск, насилля» | давньоанглійська |
þreka «давити, тіснити» | давньоісландська |
traho «тягти» | латинська |
tergeo | латинська |
tergo «прати; чистити» | латинська |
treksne «удар, поштовх» | латиська |
торга́ть «рвати, смикати» | російська |
то́ргнуть | російська |
тро́нуть «тупнути» | російська |
тро́пнуть «тупнути» | російська |
тро́гать | російська |
дви́гать | російська |
тро́гать «торкатися; мацати; чіпати; непокоїти; викликати співчуття» | російська |
то́ргати «смикати» | українська |
терза́ти | українська |
Трохи́м (чоловіче ім’я)
гр. Τρόφιμος походить від іменника τρόφιμος «годувальник, хазяїн; вихованець», пов’язаного з τρέφω «годую, виховую»;
через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови;
р. Трофи́м, бр. Трафі́м, Трахі́м, болг. м. Тро́фим, стсл. Трофимъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Тронь
Тронько́
Трофи́м
Трофин
Трофімъ
«питател»
(1627)
Троць
Тро́шка
Трушко́
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Трафі́м | білоруська |
Трахі́м | білоруська |
Тро́фим | болгарська |
Τρόφιμος «годувальник, хазяїн; вихованець» | грецька |
τρέφω «годую, виховую» | грецька |
τρόφιμος | грецька |
Тро́фим | македонська |
Трофи́м | російська |
Трофимъ | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України