СЛИЖ — ЕТИМОЛОГІЯ

слиж «голець, в’юн, Nemachilus barbatulus L. (Cobitis barbatula)» (іхт.)

псл. slizъ, sližь (‹*slizjь) «голець, в’юн», утворені від slizъ (slizь) «слиз»;
народні назви цих риб зумовлені тим, що їх тіло вкрите шаром слизу;
пор. семантично подібні назви гольця нім. Schmerle, Schmerling, похідні від іменника Schmer «мазь; (ст., діал.) сало, жир»;
лит. slìžis «в’юн», slyžys «тс.» запозичені з польської мови;
р. [слиз] «голець», [слизик], бр. [сліж, слі́жык], п. śliź, [śliżyk], ч. [slíž, šlíž, šliž], слц. slíž, вл. šliž «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

слигак
слиґа́н
слижа́й
слижа́н
сли́жик
слижу́н
сли́зик «тс.»
слизь «бельдюга європейська, Zoarces viviparus»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сліж білоруська
слі́жык білоруська
šliž «тс.» верхньолужицька
slìžis «в’юн» литовська
slyžys «тс.» литовська
Schmerle німецька
Schmerling німецька
Schmer «мазь; (ст., діал.) сало, жир» німецька
śliź польська
śliżyk польська
slizъ праслов’янська
sližь праслов’янська
*slizjь праслов’янська
слиз «голець» російська
слизик російська
slíž словацька
slíž чеська
šlíž чеська
šliž чеська


слиж «поперечний брус у стелі з хмизу»

не зовсім ясні форми;
зіставляються з лит. slėˊgti «давити» або sle[ksnis (sle[kstis) «поріг», лтс. slìeksnis «тс.», slеņ̃ģe (sleņ̃ģis) «одвірок» (Фасмер ІІІ 681; Преобр. ІІ 321);
частково можуть бути зіставлені з п. śliz «дерев’яна балка, сталева шина або линва, які направляють рух кліті у шахті», р. [сли́зы] виводиться від гол. sleе (мн. slees) «підставки для спуску» (Фасмер–Трубачев ІІІ 672);
р. слега́ «лата; перекладка; жердина», [сля́га́] «тонка довга колода, важіль», [сли́зы] «колоди, поставлені похило, для скочування колод, для спуску суден на воду», бр. [сліж] «довга колода, яка кладеться по боках мосту для укріплення настилу; колода, по якій спускають на воду човна», [слюга́] «поперечна колода під підлогою»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

сле́жик «один із стовпців, на яких установлена піч»
слі́ги «товсті перекладини»
сляж «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сліж «довга колода, яка кладеться по боках мосту для укріплення настилу; колода, по якій спускають на воду човна» білоруська
слюга́ «поперечна колода під підлогою» білоруська
sleе «підставки для спуску» (мн. slees)(Фасмер--Трубачев ІІІ 672) голландська
slìeksnis «тс.» латиська
slеñģe латиська
sleñģis латиська
slėˊgti «давити» литовська
sleksnis «поріг» (sle[kstis) литовська
slekstis литовська
śliz «дерев’яна балка, сталева шина або линва, які направляють рух кліті у шахті» польська
сли́зы російська
слега́ «лата; перекладка; жердина» російська
сля́га́ «тонка довга колода, важіль» російська
сли́зы «колоди, поставлені похило, для скочування колод, для спуску суден на воду» російська

слиз

псл. slizь ‹ *slei-zĭ «слиз», пов’язане чергуванням голосних з sljuzъ (*sleu-zŭ) «тс.»;
зіставляється з дісл. slíkr «слиз на шкірі риб», снн. slīk «намул»;
іє. *(s)lei-g- «слизистий»;
р. слизь, бр. слізь, ч. слц. sliz, болг. сли́за «слина», слн. [slȋz] «слиз»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

осли́знути
слеж «тс.»
слиж «слиз»
слизень «слимак»
слизи́стий
слизи́ти
слизни́ця «запалення слизової оболонки»
сли́зниця «слизова оболонка»
слизня́к «тс.»
слизо́та́ «слиз Нед; сукровиця»
слизоті́ти
слизува́тий
слизь
слизьки́й «вкритий слизом; який містить слиз»
слизю́к «аріон лісовий, маслюк, Arion empiricorum» (зоол.)
слизя́к «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
слізь білоруська
сли́за «слина» болгарська
slíkr «слиз на шкірі риб» давньоісландська
*(s)lei-g- «слизистий» індоєвропейська
slizь «слиз» праслов’янська
*slei-zĭ праслов’янська
sljuzъ праслов’янська
*sleu-zŭ праслов’янська
слизь російська
slīk «намул» середньонижньонімецька
sliz словацька
slȋz «слиз» словенська
sliz чеська

шлі́га «горизонтальна жердина в огорожі; (перен.) висока худа людина»

очевидно, споріднене зі слиж «поперечна балка у стелі з хмизу»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
слиж «поперечна балка у стелі з хмизу» українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.