СЛИЖ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. slizъ, sližь (‹*slizjь) «голець, в’юн», утворені від slizъ (slizь) «слиз»;

народні назви цих риб зумовлені тим, що їх тіло вкрите шаром слизу;

пор. семантично подібні назви гольця нім. Schmerle, Schmerling, похідні від іменника Schmer «мазь; (ст., діал.) сало, жир»;

лит. slìžis «в’юн», slyžys «тс.» запозичені з польської мови;

р. [слиз] «голець», [слизик], бр. [сліж, слі́жык], п. śliź, [śliżyk], ч. [slíž, šlíž, šliž], слц. slíž, вл. šliž «тс.»;

не зовсім ясні форми;

частково можуть бути зіставлені з п. śliz «дерев’яна балка, сталева шина або линва, які направляють рух кліті у шахті», р. [сли́зы] виводиться від гол. sleе (мн. slees) «підставки для спуску» (Фасмер–Трубачев ІІІ 672);

зіставляються з лит. slėˊgti «давити» або sle[ksnis (sle[kstis) «поріг», лтс. slìeksnis «тс.», slеņ̃ģe (sleņ̃ģis) «одвірок» (Фасмер ІІІ 681; Преобр. ІІ 321);

р. слега́ «лата; перекладка; жердина», [сля́га́] «тонка довга колода, важіль», [сли́зы] «колоди, поставлені похило, для скочування колод, для спуску суден на воду», бр. [сліж] «довга колода, яка кладеться по боках мосту для укріплення настилу; колода, по якій спускають на воду човна», [слюга́] «поперечна колода під підлогою»;

псл. slizь ‹ *slei-zĭ «слиз», пов’язане чергуванням голосних з sljuzъ (*sleu-zŭ) «тс.»;

зіставляється з дісл. slíkr «слиз на шкірі риб», снн. slīk «намул»;

іє. *(s)lei-g- «слизистий»;

р. слизь, бр. слізь, ч. слц. sliz, болг. сли́за «слина», слн. [slȋz] «слиз»;

очевидно, споріднене зі слиж «поперечна балка у стелі з хмизу»;