СКУДНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ску́дни́й
псл. skǫdъ «скудний, ощадний», пов’язане чергуванням голосних із *sčęditi «щадити»;
р. ску́дный, др. скудыи, скудьныи, п. ст. oskundzić «ганьбити, паплюжити», poskundzić «тс.», болг. оскъ́ден «скудний, убогий», м. скуден, схв. а̏скудан «тс.», ску̏дити «очорнити, звести наклеп», слн. oskóden «скудний», стсл. скѫдъ «скудний», оскѫдѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
скуда́тися
«оскудіти»
скуди́ти
«заощаджувати, економити»
скуді́ти
«бідніти, вичерпуватися»
скудо́та
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| оскъ́ден «скудний, убогий» | болгарська |
| скудыи | давньоруська |
| скудьныи | давньоруська |
| скуден | македонська |
| oskundzić «ганьбити, паплюжити»«тс.» | польська |
| poskundzić «ганьбити, паплюжити»«тс.» | польська |
| skǫdъ «скудний, ощадний» | праслов’янська |
| *sčęditi «щадити» | праслов’янська |
| ску́дный | російська |
| òскудан «тс.» | сербохорватська |
| ску̏дити «очорнити, звести наклеп» | сербохорватська |
| oskóden «скудний» | словенська |
| скѫдъ «скудний» | старослов’янська |
| оскѫдѣти | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України