СКРУТНІЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
крути́й «стрімкий; дуже загнутий або вигнутий; суворий, твердий; [густий; міцний; важкий; який важко розв’язується, який важко засвоюється (про слово, наспів); кручений, звивистий Ж]»
звичайно виводиться з псл. *krǫtъ «який крутиться, в’ється; зігнутий; міцний, твердий; стрімкий; різкий», пов’язаного з *krętati «обертатися; згинатися», укр. [кря́татися] «клопотатися» (Шанский ЭСРЯ II 8, 418–419; Фасмер II 387; Sławski III 108–110);
проте більш імовірним здається псл. *kroutъ «стрімкий, крутий», споріднене з прус. krūt «падати», лтс. kraulis «круча», kràuja «крутий берег», дісл. hrynja «падати», hroð «схил»;
сумнівне пов’язання (Machek ESJČ 298) з герм. *stronkos (дісл. strangr «міцний, суворий», нвн. streng «суворий» тощо);
р. круто́й, бр. круты́, п. kręty «кручений, скручений; звивистий, вивертливий», ч. krutý «лютий, суворий; великий», слц. krutý «лютий, суворий», вл. kruty «міцний, твердий, суворий», нл. kšuty «міцний», болг. крут «різкий, суворий», м. крут «суворий, жорстокий», схв. крŷт «твердий, тугий, напружений; суворий, жорстокий», слн. [krôt] «навальний», [kroto] «дуже, вельми»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
докру́та
«круто»
крупа́к
«непоступлива, уперта людина»
крути́зна
крутни́й
«крутий»«важка справа»
(у сполученні [крутне діло] )
круто́вина
«круча»
крутува́тий
круть
«крута гора»
крутя́к
«крута каша; круті екскременти Я; крута гора; крутий берег Чер»
кру́ча
кручина́
«крута гора, крутий берег»
кручи́на
«круча»
кручува́тий
«стрімчастий»
прекруте́нний
«дуже крутий»
скру́та
«труднощі»
скрутни́й
скру́то
«круто»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| круты́ | білоруська |
| крут «різкий, суворий» | болгарська |
| kruty «міцний, твердий, суворий» | верхньолужицька |
| *stronkos (дісл. strangr «міцний, суворий», нвн. streng «суворий» тощо). | германські |
| hrynja «падати» | давньоісландська |
| kraulis «круча» | латиська |
| крут «суворий, жорстокий» | македонська |
| kšuty «міцний» | нижньолужицька |
| kręty «кручений, скручений; звивистий, вивертливий» | польська |
| *krǫtъ «який крутиться, в’ється; зігнутий; міцний, твердий; стрімкий; різкий» | праслов’янська |
| *kroutъ «стрімкий, крутий» | праслов’янська |
| krūt «падати» | прусська |
| круто́й | російська |
| крŷт «твердий, тугий, напружений; суворий, жорстокий» | сербохорватська |
| krutý «лютий, суворий» | словацька |
| krôt «навальний» | словенська |
| кря́татися «клопотатися» | українська |
| kroto «дуже, вельми» | українська |
| krutý «лютий, суворий; великий» | чеська |
| *krętati «обертатися; згинатися» | ? |
| kràuja «крутий берег» | ? |
| hroð «схил» | ? |
скру́та «труднощі, трудне становище»
похідне утворення від крути́й «суворий, різкий»;
р. [скру́тно] «важко, трудно», п. ст. skrutny «жорстокий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
скрут
«тс.»
скрутни́й
«важкий; [важкий для розуміння або вивчення О]»
скрутнува́тий
скрутня́вий
«недостатній»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| skrutny «жорстокий» | польська |
| скру́тно «важко, трудно» | російська |
| крути́й «суворий, різкий» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України