СИК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
сик «крива лінія на дорозі від сечі вола, як узір для писанки»
псл. sikati, ітератив від sьcati (‹*sьkati) «прискати, мочитися»;
споріднене з дінд. siñcáti «виливає», sḗcatē, ав. hinčaiti, hičаiti «тс.», двн. sīhan «цідити, текти по краплинах», seichan «мочитися», норв. sóka «цідити», лат. siat «мочиться»;
р. [си́кать], бр. [сі́каць], п. sikać «прискати», слц. sikat’ «тс.», вл. sykać «бризкати», нл. sykaś «тс.», слн. síkniti «приснути тонким струменем»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
си́кавка
«іграшка для прискання водою; [брандспойт]»
си́кати
«мочитися; [прискати, бити тонким струменем Нед, Ме]»
си́ки
«сеча»
си́клє
сикли́вий
сикли́ни
сиклі́й
«сцикун»
сиклі́йка
«тс.»
си́кнути
сі́кавка
«тс. (іграшка)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hinčaiti | авестійська |
| hičаiti «тс.» | авестійська |
| сі́каць | білоруська |
| sykać «бризкати» | верхньолужицька |
| sīhan «цідити, текти по краплинах» | давньоверхньонімецька |
| seichan «мочитися» | давньоверхньонімецька |
| siñcáti «виливає» | давньоіндійська |
| sḗcatē | давньоіндійська |
| siat «мочиться» | латинська |
| sykaś «тс.» | нижньолужицька |
| sǐka «цідити» | норвезька |
| sikać «прискати» | польська |
| sikati | праслов’янська |
| sьcati | праслов’янська |
| *sьkati | праслов’янська |
| си́кать | російська |
| sikat' «тс.» | словацька |
| síkniti «приснути тонким струменем» | словенська |
си́ква «голець, Nemachilus barbatulus L.» (іхт.)
первісним вважається зв’язок цих назв із дієсловом сі́кти́: спіймана риба наїжачується і січе по боках рухливими підочними колючками;
вторинні назви пов’язані з дієсловом сича́ти за звуком, який видає ця риба, взята в руку;
на гольця назва могла бути перенесена за зовнішньою подібністю обох видів риб;
р. [сик] «щиповка», [си́кла, сиковка, сиколка, секун, секуша], п. [sikawka, siek, siekierka], ч. слц. sekavec, sykavec, нл. sykańc, sykawice, sykawicka, схв. [seka, sekuš, sjekaća];
Фонетичні та словотвірні варіанти
сик
«щиповка звичайна, Cobitis taenia L.»
си́кавка
си́калка
си́кля
си́кота
сік
сі́кавиця
сі́кавка
сі́калиця
сі́каниця
сікач
сі́ковиця
сіку́нка
сци́кавка
сци́калка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sykańc | нижньолужицька |
| sykawice | нижньолужицька |
| sykawicka | нижньолужицька |
| sikawka | польська |
| siek | польська |
| siekierka | польська |
| сик «щиповка» | російська |
| си́кла | російська |
| сиковка | російська |
| сиколка | російська |
| секун | російська |
| секуша | російська |
| seka | сербохорватська |
| sekuš | сербохорватська |
| sjekaća | сербохорватська |
| sekavec | словацька |
| sykavec | словацька |
| сі́кти́ | українська |
| сича́ти | українська |
| sekavec | чеська |
| sykavec | чеська |
сича́ти «шипіти, видавати свистячі звуки»
псл. sykati, syčěti;
звуконаслідувальне утворення;
р. [сы́кать] «шикати», бр. сы́каць «видавати свистячі звуки, сичати», п. syczeć, sykać, ч. sykati, syčeti, слц. syčat’, вл. sykać, syčeć, нл. sykaś, sycaś, схв. сùктати, слн. síkati, sičáti «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сик
си́кати
«сичати»
(Ме)
сича́вий
«із сичанням»
сичли́вий
«який сичить»
сичь
«гадюка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сы́каць «видавати свистячі звуки, сичати» | білоруська |
| sykać | верхньолужицька |
| syčeć | верхньолужицька |
| sykaś | нижньолужицька |
| sycaś | нижньолужицька |
| syczeć | польська |
| sykać | польська |
| sykati | праслов’янська |
| syčěti | праслов’янська |
| сы́кать «шикати» | російська |
| сùктати | сербохорватська |
| syčat' | словацька |
| síkati «тс.» | словенська |
| sičáti «тс.» | словенська |
| sykati | чеська |
| syčeti | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України