РОЗРАХОВУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
рахува́ти «лічити»
запозичено через польське посередництво з середньоверхньонімецької мови;
свн. rechen (rechnen, rëchenen) «рахувати, лічити», двн. rēhhanōn «тс.» споріднене з гот. rahnjan, снн. rekenen, дфриз. rekenia, дангл. (ge)recеnian «пояснювати, розповідати, оплачувати» (англ. reckon «рахувати»), recen (ricen) «готовий, швидкий, прудкий», дірл. rēn (‹*regn) «п’ядь», гр. ἀργί-πους «швидконогий», дінд. ṛjúḥ «прямий»;
пов’язання з ряд, р. сура́зный (Jokl AfSlPh 28, 6) недостатньо обґрунтоване;
р. [рахова́ть] «рахувати; обговорювати, обмірковувати», бр. [рахава́ць], п. rachować «лічити, рахувати, розраховувати», слц. rachúnok «рахунок», нл. rachnowaś;
Фонетичні та словотвірні варіанти
врахува́ти
«взяти до уваги; зарахувати, включити»
незрахо́ваний
«незчисленний, незліченний»
обраху́нок
перераху́нок
підраху́нок
пораховати
(1579)
пораху́битися
«порахуватися»
пораху́нок
прорахува́тися
«помилитися»
прораху́нок
рахі́вля
«рахунок»
рахівни́к
рахівни́цтво
рахівни́ця
рахівни́чий
рахови́тий
«розумний, розсудливий, обачний, діловий»
раховни́чий
«рахівничий»
раху́ба
раху́бистий
«кмітливий, хитрий»
раху́битися
«вести рахунок, записувати в рахунок»
раху́бник
«боргова книга, рахункова книга»
раху́нок
рахунокъ
(1507)
рехува́ти
«тс.»
розрахо́вувати
«сподіватися»
(на щось)
розрахо́вувач
розраху́нок
урахува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| reckon | англійська |
| рахава́ць | білоруська |
| rahnjan | готська |
| ἀργί-πους «швидконогий» | грецька |
| (ge)recеnian | давньоанглійська |
| recen | давньоанглійська |
| ricen | давньоанглійська |
| rēhhanōn «тс.» | давньоверхньонімецька |
| ṛjúḥ «прямий» | давньоіндійська |
| rēn «п’ядь» (‹*regn) | давньоірландська |
| *regn | давньоірландська |
| rekenia | давньофризька |
| rachnowaś | нижньолужицька |
| rachować «лічити, рахувати, розраховувати» | польська |
| сура́зный | російська |
| рахова́ть «рахувати; обговорювати, обмірковувати» | російська |
| rechen «рахувати, лічити» (rechnen, rëchenen) | середньоверхньнімецька |
| rechnen | середньоверхньнімецька |
| rëchenen | середньоверхньнімецька |
| rekenen | середньонижньонімецька |
| rachúnok «рахунок» | словацька |
| ряд | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України