ПРИТАМАННИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
притама́нний «властивий; [справжній, власний; рідний]»
очевидно, префіксальне утворення від запозиченого з молдавської чи румунської мови tamán (тама́н) «точно, як раз; саме», що походить від тур. tamam «цілком, повністю, правильно, точно», яке зводиться до ар. tamām «повний, цілий, самостійний, досконалий»;
менш переконливі пов’язання з тя́мити (Преобр. ІІ 126, вип. останній 32), р. при том «при тому» (Даль ІІІ 469);
р. [притома́нный] «справжній; місцевий, корінний; близький, рідний; зручний», [притама́нный] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
притама́нно
«як слід, по-справжньому»
при́тамний
«тс.»
притома́нний
«правильний; власний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tamām «повний, цілий, самостійний, досконалий» | арабська |
| при том «при тому» | російська |
| притома́нный «справжній; місцевий, корінний; близький, рідний; зручний» | російська |
| tamam «цілком, повністю, правильно, точно» | турецька |
| притама́нный «тс.» | українська |
| тя́мити | ? |
притама́нкуватий «мрійний»
неясне;
можливо, пов’язане з притама́нний;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| притама́нний | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України